Что такое готический стиль – Готический стиль в архитектуре — это… Что такое Готический стиль в архитектуре?

Содержание

Готический стиль в архитектуре / Блог архитектора Новикова

Готический стиль в архитектуре зародился в Европе в зрелом и позднем средневековье (12-15 века). Готика сменила архитектуру Романского стиля и в свою очередь уступила место архитектуре Ренессанса.

Термин "готика", "готическая архитектура" происходит от слова "готы" - варварские племена с севера. Термин возник позже (в Новое время) как презрительное обозначение всего привнесённого в европейское искусство варварами-готами и подчёркивал радикальное отличие средневекового зодчества от античного искусства Древнего Рима.

В эту эпоху средневековья роль Церкви в жизни общества достигало максимального влияния. Церковь занималась не только религиозными делами, но активно вмешивалась в политику, экономику, образование, искусство. В те времена развитие науки полностью было сосредоточено в рамках Церкви. Поэтому готический стиль изначально зародился именно в церковном строительстве, а уже после перешёл и на светскую архитектуру.

Собор в средневековье был центральным местом любого города. Его регулярно посещали множество прихожан, в нём обучались, здесь жили нищие, и даже разыгрывались театральные постановки. В источниках нередко упоминается, что и правительство заседало в церковных помещениях. Изначально готический стиль для собора имел для себя цель существенно расширить пространство, сделать его более светлым.

Новые требования жизни с одной стороны и развитие науки и техники с другой стороны, стали предпосылками к появлению технически сложного готического тиля. Решающим фактором стало открытие нового способа распределения нагрузки: вес и давление каменной кладки могут концентрироваться в определённых точках, и если их поддержать именно в этих местах, другим элементам постройки уже не обязательно быть несущими. Так возник готический каркас:

Отличием от предшествующих стилей стало то, что свод перестали опирать на сплошные толстые стены здания, массивный цилиндрический свод заменили ажурным нервюрным крестовым, давление этого свода передается нервюрами и арками на столбы (колонны). Возникающий таким образом боковой распор воспринимается аркбутанами и контрфорсами, вынесенными наружу здания.

Такая конструктивная схема была открыта ранее - в предшествующую эпоху Романского стиля. Но более монументальный готический стиль привнёс свои новые особенности, которые отражены на данной схеме:

Эти конструктивные решения позволяли не только экономить строительные материалы, но и сделать внутреннее пространство храма более просторным, отказавшись от загромождавших и затемнявших его колонн. Готические храмы задумывались таким образом, чтобы они были способны вместить в себя жителей всего города одновременно. Пространство между колоннами заполнялось тонкими стенами, покрытыми резьбой, или цветными витражами в стрельчатых арочных проёмах. Увеличение площади остекления  улучшило освещённость нефа.

Всё это сделало возможным также и радикальное увеличение высоты зданий в сравнении с предшествующим Романским стилем.

Конструктивные и художественные элементы готического стиля:

контрфорс - вертикальная конструкция, представляющая собой либо выступающую часть стены, вертикальное ребро, либо отдельно стоящую опору, связанную со стеной аркбутаном. Предназначена для усиления несущей стены путём принятия на себя горизонтального усилия распора от сводов. Внешняя поверхность контрфорса может быть вертикальной, ступенчатой или непрерывно наклонной, увеличивающейся в сечении к основанию;

аркбутан - наружная каменная полуарка, передающая горизонтальное усилие распора от сводов на опорный столб (контрфорс), расположенный за пределами основного объёма здания;

пинакль - декоративная копьевидная башенка, часто увенчиваемая остроконечным фиалом. Пинакли ставились в основном наверху контрфорсов, также на уступах контрфорсов и башен, на коньках и столпах стен. Конструктивной функцией пинакля является пригруз опоры аркбутана, чтобы предотвратить её сдвиг. Для данной цели пинакли нередко утяжеляли свинцом;

нервюры (фр. nervure жилка, прожилка) выступающее ребро каркасного крестового свода.
Наличие нервюр в совокупности с системой контрфорсов и аркбутанов позволяет облегчить свод, уменьшить его вертикальное давление и боковой распор и расширить оконные проёмы. Нервюрный свод также называют веерным. Система нервюр образует каркас, облегчающий кладку свода.

Готические своды Сен-Шапель часовни-реликварии на территории бывшего Королевского дворца на острове Сите в Париже:

Своды готического собора:

масверк готический декоративний каркасный орнамент, все элементы которого построены при помощи циркуля. Состоит из стилизованных трилистников либо четырёхлистников, кругов и их фрагментов. Выполняется глубоким рельефом на деревянных либо каменных конструкциях.

● Вимперг (нем. Vimperg) высокий остроконечный декоративный фронтон, завершающий порталы и оконные проемы готических зданий. Поле вимперга украшалось ажурной или рельефной резьбой; по краям вимперг обрамлялся каменными пластическими деталями и увенчивался крестоцветом (флероном).

Трифорий   невысокая декоративная галерея в средневековых соборах Западной Европы, расположенная в толще стены над арками, отделяющими боковые нефы от среднего.

__________________________________________________________________________________________

Родиной готической архитектуры является Франция. Крёстным отцом готического стиля считается влиятельный и могущественный аббат Сугерий, который в 1135-44 гг. перестроил в новом стиле базилику аббатства Сен-Дени. Сугерий писал, что высокий, залитый светом храм призван символизировать безбрежный свет, исходящий от Бога. Вскоре вслед за Сен-Дени новый стиль был применён при возведении собора Парижской Богоматери (заложен в 1163) и Ланского собора (заложен в 1165).

Базилика аббатства Сен-Дени в Париже:

Собор Парижской Богоматери в Париже:

В каждой европейской стране готика имела свои особенности, но в целом можно выделить три периода развития этого стиля, характерные для всех:

Ранняя готика. Главные отличительные признаки:

● Высокие стрельчатые окна без масверка (Франция), с масверком и без крипты (Германия)

● Фасады 2-х башенные с круглыми окнами (розасами). Розас и фасад Нотр-Дама в  Париже становятся образцами многочисленных кафедральных соборов

● Масверк, круглое готическое окно и вимперги высшей утонченности

● Важные росписи по стеклу

● Членение стен 4-х зонное

● Круглые колонны с 4 тонкими служебными колоннами

● Богатая орнаментика капителей

● Исключительно стрельчатые арки

 Зрелая готика. Главные отличительные признаки:

● Вместо стен устанавливаются витражи с росписью. После замены односкатных крыш боковых нефов шатровыми и вальмовыми крышами удается снабжать задними окнами и трифории (Кельн). окна верхних проемов круглые

● Членение стен 3-х зонное

● Тонкие разделяющие стены

● Стремление ввысь, которое требует двойных (Шартр 36 м, Бове 48 м) и тройных аркбутанов

● Колонны составные (пучкообразные)

● Арки полуциркульные

● Свод 4-частный

● Крыши башен ажурные

 Поздняя готика. Главные отличительные признаки:

● Низкие верхние оконные проёмы или уменьшение размеров окон, а так же круглые окна наряду со стрельчатыми с богатым ажурным орнаментом

● Более высокие аркады

● Более декоративно насыщенная (стиль Изабелла с 1475, стиль Платереско соединение восточных и мавританских влияний)

● Ажурный орнамент в виде рыбьего пузыря (каф. собор Амьена 1366-1373)

● Средний неф выше боковых и меньше разделительных элементов между нефами. В Германии поперечный неф вовсе отсутствует

● Колонны приобретают более упрощенный профиль. круглые столбы устанавливаются далеко один от другого

● Капитель на служебных колоннах отсутствует или есть на отдельных колоннах

● Арки больших размеров килевидная (уже ренессансная)

● Звездчатый или сетчатый свод и свод с замковыми нервюрами с грушевидным профилем

● Трифорий отсутствует

● Крыши с куполами.

Собор в Севильи (Испания):

Источники:

ru.wikipedia.org

arch-simple.ru

www.syl.rul

Готика — Вікіпедія

Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль, середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».

Ювелірна обкладинка євангелія, Німеччина, середина 13 ст.

Готика зародилася в Північній частині Франції (Іль-де-Франс) у середині ХІІ ст. і досягла розквіту в першій половині ХІІІ ст. Первісна назва готичної архітектури — Opus Francigenum. Термін «готика» — пізнього походження, але саме він закріпився в літературі і мистецтвознавстві.

Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігалися в ідеології та культурі епохи Готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами.

З початку XIX ст., коли для мистецтва X — XII ст. був прийнятий термін романський стиль, були обмежені хронологічні рамки готики, у ній виділили ранню, зрілу (високу) і пізню фази. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи споруд. Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів). Незрівнянний з людиною простір собору, вертикалізм його веж і склепінь, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

Розвиток мистецтва готики відбивав і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил — міських, торговельних і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабнули підвалини середньовічного релігійно-догматичного світогляду, розширювалися можливості пізнання й естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічні системи. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура. Міські архітектурні ансамблі включали культові і світські будинки, замки, укріплення, мости, колодязі. Головна міська площа часто оббудовувалася спорудами з аркадами, торговельними і складськими приміщеннями на нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці; вузькі фасади 2-, рідше 3-поверхових будинків з високими фронтонами вибудовувалися вздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багато прикрашеними в'їзними вежами. Замки королів і феодалів поступово перетворювалися на складні комплекси фортечних, палацових і культових споруд. Зазвичай у центрі міста, пануючи над його забудовою, знаходився замок або собор, останній ставав також осередком міського життя.

Сприйняття і вплив готики[ред. | ред. код]

Готика зазнала значного критичного переосмислення в епоху Відродження. Провідні діячі італійського Ренесансу, зокрема такі як Рафаель та Вазарі пов'язували її із періодом панування варварів та спотворення ними законів красти та добра у архітектурі, проявом дикого свавілля, яке протистоїть прагненню до правди[1] У листі до папи Лева Х 1519 року, Рафаель пов'язує виникнення цього стилю із епохою панування готів, що стало приводом для закріплення за ним назви «готика» — як зневажливої асоціації із варварством та чужоземним пануванням. Однак, у Центральній та Східній Європі готичні споруди будувалися аж до XVII століття, а потім готичні архітектурні принципи частково вплелися в сформований у Центральній Європі варіант архітектури бароко[2].

Ставлення до жодного з художніх стилів минулого не було таке мінливе, як до готики. Починаючи з епохи Ренесансу, готика сприймалася як символ всього темного та відсталого. Готичне мистецтво здавалося штучним, відірваним від природи. Так, Джорджо Вазарі писав:

У цих будівлях, яких так багато, що світ ними зачумлене, двері прикрашені колонами тонкими і скрученими на зразок гвинта, які ніяк не можуть нести навантаження, який би легкої вона не була. Точно так же на всіх фасадах та інших прикрасах вони ставили казна-які табернаклішкі один на інший зі стількома пірамідами, шпилями і листям, що вони не тільки встояти не можуть, але здається неймовірним, щоб вони могли що-небудь нести, і такий у них вигляд, ніби вони з паперу, а не з каменю або мармуру. І в роботах цих влаштовували вони стільки виступів, розривів, консолей і завитків, що позбавляли свої речі будь-якої пропорційності, і часто, нагромаджуючи одне на інше, вони досягали такої висоти, що верх двері стосувався у них даху. Манера ця була винайдена готами, бо після того, як були зруйновані стародавні споруди і війни погубили і архітекторів, то що залишилися в живих стали будувати в цій манері, виводячи склепіння на стрілчастих арках і заповнюючи всю Італію казна якими спорудами, а оскільки таких більше не будують, то і манера їх зовсім вийшла з ужитку. Боронь боже будь-яку країну від однієї думки про роботи подібного роду, настільки безформних порівняно з красою наших будівель, що й не заслуговують того, щоб говорити про них більше, ніж сказано.

Але вже в XVII ст., На противагу думці Мольєра про готичних соборах як «чудовиськ», «сліди неосвічених років», Вінсен Саблон висловлює зовсім іншу точку зору в своїй поемі про Шартрський собор, оспівуючи в ній творчість готичних архітекторів[3].

Готичний художній стиль визначився у своїх типових рисах під час розвитку західноєвропейської середньовічної художньої культури. Беручи початок в середині XII ст. у північних та центральних областях Франції на теренах Іль-де-Франсу, він отримав загальноєвропейське поширення і пройшов ряд самостійних етапів еволюції та національних версій.

Розквіт середньовічної художньої культури виник на базі інтенсивного соціального руху широких народних мас, які викликали ще задовго до формування мистецтва могутні ідеологічні течії. Художня культура сягає корінням безпосередньо до самодіяльної практики соціального низу. Таким чином, прагнення особистості на увагу до себе підготувало основу для появи нових форм та способів самовираження у художній культурі.

Зі зростанням чисельності міст та піднесенням ролі, яку вони відігравали, зростала потреба в нових формах організації праці. Ремісники у містах об‘єднувалися в союзи та цехи. Зміцнення міських ремесел сприяло формуванню міської культури.

В багатьох містах на базі церковних шкіл виникали університети як нові форми культурно-просвітницьких установ. Вони сприяли розвитку освіченості та поступово змінювали мислення середньовічної людини. Посилюється дух раціоналізму, дух допитливості, встановлюється тенденція до дослідження нового. Зростала індивідуалізація світовідчуття кожної особистості. Поступово університети перетворилися на своєрідні інтелектуальні центри. На зміну романському мистецтву прийшла готика. Синонімом варварства назвали історики Відродження середньовічне мистецтво. На відміну від романського, готичне мистецтво «пропагує» інтерес до людських почуттів, звертається до краси від реального світу, повертається до індивідуальності. Готичне мистецтво є символом квітучих торговельних і ремісничих міст-комун, що домоглися популярності й самостійності всередині феодального світу. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам'яного різьблення і скульптурних прикрас.

Символіка готичного храму[ред. | ред. код]

У 12 ст. абат Сугерій, який служив у першому готичному соборі Абатство Сен-Дені в Іль-де-Франс, написав трактат «Про освяченні церкви Сен-Дені», де описав символічність всіх елементів архітектури готичного собору. За Сюжером (французький еквівалент вимови «Сугерій») храм — це корабель, що символізує Всесвіт. Витягнутий інтер'єр храму — неф (nef), по французьки — navis, перекладається як корабель. Цей Всесвіт ділиться поясом вітражів у верхній частині храму, і масивом стін в нижній, на горний (небесний) і Дольний (земний) світ, відповідно. Стіни храму — як обителі Божої, дематеріалізуются рельєфним і скульптурним ажуром. Такий конструктивний елемент як арка символізує розрив круговороту часу, адже в цілому образ готичного храму також несе смислове навантаження про швидкоплинність і кінець часу (в той час народ Середньовіччя перебував напередодні швидкого кінця світу). Готична троянда — символізує колесо Фортуни і висловлює циклічність часу. В унікальних готичних вітражах у вікні-троянді можна розгледіти сцени, що відсилають до круговороту часу. Світло, яке проникає через яскраві вітражні скла позначає Божественне світло, Божественне провидіння (див. Фаворське світло). Споглядаючи вітражі людина відсторонюється від матеріального, тілесного, людського світу і «потрапляє» в іманентний, духовний, Божественний світ[4].

Готичні стилі в архітектурному мистецтві[ред. | ред. код]

Отвір для ключа та ручка. Місто Монс, Бельгія. Любек, Німеччина, готичні Голштинські ворота.

Для готики характерний символіко-алегоричний тип відображення. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків.

Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

Розвиток мистецтва готики відбивав і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил, торгових і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки, слабшали підвалини середньовічних релігійно-догматичних світоглядів, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічна система. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура, переважно замкова та фортифікаційна.

Міські архітектурні ансамблі західноєвропейських країн включали культові і світські будинки, фортеці, мости, колодязі.

Головна міська площа часто оббудовувалася будинками з аркадами, торговими і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці, вузькі фасади двох-, рідше трьохповерхових будинків з високими, фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багатоприкрашеними проїзними вежами. Замки феодалів поступово перетворювалися в складні комплекси фортець, палацових і культурних споруджень.

Звичайно в центрі міста західноєвропейських країн, пануючи над його забудовою, знаходився собор, який ставав осередком як церковного, та і міського життя. У ньому поряд з богослужінням влаштовувалися богословські диспути, розігрувалися містерії, відбувалися збори городян.

Собор мислився свого роду зводом знання (головним чином богословського), символом Всесвіту, а його художній лад, що сполучив урочисту велич з жагучою динамікою, достаток пластичних мотивів зі строгою ієрархічною системою їхньої супідрядності, виражав не тільки ідеї середньовічної суспільної ієрархії і влади божественних сил над людиною, але і зростаюче самосвідомість городян, каркас зі стовпів (у зрілій Готиці — пучка колон) і стрілчастих арок, що спираються на них.

Структура будинку складається з прямокутних осередків (травей), обмежених 4 стовпами і 4 арками, що разом з арками-нервюрами утворять ост хрестового склепіння, заповненого полегшеними невеликими склепіннями — розпалубками.

Храм в готичному стилі. Схема

Бічний розпір склепіння головного нефа (або нави) передається за допомогою опорних арок (аркбутанів) на зовнішні стовпи — контрфорси. Звільнені від навантаження стіни в проміжках між стовпами прорізаються арковими вікнами. Нейтралізація розпору склепіння за рахунок винесення назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуття легкості і творча велич зусиль людського колективу.

У Франції кам'яні готичні собори — одержали свою класичну форму. Як правило, це 3—5 — нефні базиліки з поперечним нефом — трансептом і напівкруговим обходом хору («деамбулаторієм»), до якого примикають радіальні каплиці («вінець капел»). Їх високий і просторий інтер'єр зазвичай осяяний кольоровим мерехтінням вітражів. Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок, прискореним ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). Завдяки контрасту високого головних і напівтемних бічних нефів виникає мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності і величі храмового простору.

На фасадах соборів варіюються стрілчасті арки і багаті архітектурно-пластичні декорації, деталі — візерункові вимперги, фіали, краббі і т. д. Статуї на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї, рельєфи на цоколях і в тимпанах порталів, а також на капітелях колон утворять цілісну символічну сюжетну систему, у котру входять персонажі й епізоди Священного писання, алегоричні образи. Найкращі здобутки готичної пластики — декор, статуї фасадів соборів у Шартрі, Реймсі, Ам'єні, Страсбурзі перейняті одухотвореною красою, щирістю і шляхетністю.

Сомерсет, Кафедральний собор, Британія.

Готика Англії виникла дуже рано (наприкінці ХІІ ст.) й існувала до XVI ст. Млявий розвиток міст призвів до того, що готичний собор став не міським, а монастирським, оточеним полями і луками. Звідси, очевидно, його «розпластаність» по горизонталі, розтягнутість у ширину, наявність безлічі прибудов. Домінанта собору — величезна вежа на середхресті. Найчистіший зразок ранньої англійської готики — собор у Солсбері. Він стане темою полотна Джона Констебла — зберігається в музеї Метрополітен, Нью-Йорк.

Головний готичний собор Англії — Кентерберійський, резиденція архієпископа Кентерберійського, національна святиня. Собор Вестмінстерського абатства в Лондоні — місце коронації і поховання англійських королів з часів Вільгельма Завойовника, згодом усипальниця великих людей Англії — близький до французької готики.

Починаючи із часу Столітньої війни будівництво в Англії скорочується. З цивільної архітектури цього періоду можна згадати найславетніший Вестмінстерський королівський палац (XIV ст.) з його Вестмінстер-холом площею 1500 кв.м.

В Італії дістали поширення лише окремі елементи готики: стрілчасті арки, «рози». Основа — суто романська: широкі приземкуваті храми, гладка площина стін яких часто інкрустована кольоровим мармуром, що створює смугасту поверхню фасаду (собор у Сієні). Приклад пізньої італійської готики — величезний Міланський собор, який вміщує 40 тисяч людей, другий серед найбільших храмів Європи (початок будівництва XV ст. — кінець XVI ст.). Венецію й досі прикрашають її мармурові палаци з аркадами, що віддзеркалюються у каналах або лагунах (Палац дожів, 1310 р. — XVI ст.).

Готичні пам'ятки є в Бельгії (ратуші в Брюгге, Брюсселі т. д.), Чехії (собор св. Віта і Карлів міст у Празі), Австрії (собор св. Стефана у Відні), Польщі (Вавельський собор під Краковом, Маріацький костьол у Кракові) та інших країнах Європи. З XI ст.

Польща також здійснила значний поступ у культурному розвитку, особливо після остаточного відновлення в XIV ст. власного королівства. Географічні умови, насамперед значна віддаленість від розвинених культурних центрів Західної Європи, і політична роздробленість призвели до того, що польські досягнення в галузі культури аж до початку XVI ст. не були не значним, як досягнення чеських майстрів. Крім того, цей поступ у Польщі очолювало духовенство; темпи підготовки місцевих священиків для заміни іноземних місіонерів були повільними, а поширення християнського способу життя після першого спалаху ентузіазму за правління Болеслава Великого було досить важким.

Повільне поширення західних ідей у Польщі викликано тим, що церковні реформи Григорія VII були сприйняті в Польщі лише на початку XIII ст., набагато пізніше, ніж у Богемії.

Готичний стиль поширився у Польщі протягом XIV—XV ст. На півдні, в районі Кракова, домінувала готика французького типу. Німецька готика поширилася на Заході й Півночі Польщі. Значне поширення готичного мистецтва мало в містах німецьких колоністів. Тевтонські лицарі, великі магістри яких часто були фаховими будівниками, перейняли той специфічний стиль готичної архітектури заможних міст Ганзи . Деякі з цих споруд, церква Матері Божої у Данцигу (1345–1503) і найзначніша цегляна споруда — палац великих магістрів у Марієнбурзі (1276—1335), справили великий вплив на будівництво у Північно-східній Польщі. Мало свій вплив і чеське готичне мистецтво, представлене учнями Петра Парлержа. Пізньоготичний стиль розквітне в у Польщі лише в XV ст.

Найдавнішими скульптурними пам'ятками Польщі є оздоблення романських церков, зокрема бронзова брама собору в Гнєзно (1129–1137) і двері собору в Плоцьку. Готичні скульптурні пам'ятки датуються XIV—XV ст. Найвідоміші з них — статуї князів династії П'ястів, що збереглися у Вроцлаві, Ополі, Кресобожі, Любуші й Кракові. Із середини XIV ст. значного розвитку у Польщі набуло різьбярство. До наших часів збереглося кілька гарних зразків різьблених дерев'яних вівтарів(вівтар Віта Ствоша в Кракові).

До найкращих зразків живопису належать мініатюри та орнаменти в манускрипті, що містить житіє св. Ядвіги, створені Миколаєм Пруссом (1353 р.). Богемське мистецтво мініатюри, що було поєднанням французької та італійської традицій з оригінальними чеськими елементами, сягнуло Польщі лише в XV ст.

Один з найцікавіших періодів історії архітектури України — кінець XIV — перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми.

Серед культових споруд переважали католицькі костели. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Львівський кафедральний костел. Його заклали на початку 60-х років XIV століття, а завершили в основному в 80-х роках наступного. У подальших століттях костел зазнав численних перебудов, втратив одну з двох веж і отримав цілком новий вигляд, однак планувальна структура залишилась первісною.

Серед будівничих цього храму відомі Нічко, Йоахім Гром, Амброзій Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо Петра Штехера.

Об'ємну композицію костелу витворено завдяки двом головним складовим: пресбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі).

У Львові збереглись також готичні келії монастиря домінікан, а також фрагменти готичних кам'яниць.

Також збереглись готичні костели у Скелівці (XV—XVI ст.), Новому місті (1463—1512), Дрогобичі (XIV—XVI ст.). Костел у Стрию (XV ст.) також первісно був побудований у стилі готики, однак неодноразово горів і від первісної споруди залишились лише стіни нави та пресбітеріуму, а також ренесансна каплиця, інше було добудовано наприкінці XIX ст. Одним з останніх звели 1538 готичний костел св. Миколая у Куликові та Мостиськах.

Розквіт катедральної готики в Україні припадає на часи правління короля Владислава II Ягайла (1386—1434).

Хоча готичні храми здебільшого будувались католиками, це вплинуло і на українське храмобудування того часу. Готичні риси притаманні церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Рогатині (XIV ст.), монастирській церкві в Уневі та інші.

На Закарпатті готичні споруди будувались угорською церковною владою. До нашого часу збереглись готичні церкви XIV—XVI ст. — Св. Єлизавети в Хусті, Вознесіння та Св. Франциска у Виноградові, Хрестовоздвиженська у Береговому, Св. Мартина в Мукачеві, Серця Іісуса в Бене, Св. Духа в Четфалві та інші.

Готичні дерев'яні церкви[ред. | ред. код]

Готичні церкви в селах Сокирниця, Крайниково, Данилово, Олександрівка Хустського р-ну справляють незабутнє враження. Готичні церкви в селах Діброва, Нересниця Тячівського району. По долинах річок Ріки та Тереблі готичний стиль заходить в села Негровець, Репинне, Сухий, Рекіти, Тюшка, Обляска, Сойми, Кужбиї Міжгірського району, а також в Івашковиця, Локіть Іршавського району та Новоселиця Виноградівського району.

У 1930-х роках дві готичні церкви з сіл Нижнє Селище та Холмовець перевезено в Чехію.

Закарпатські готичні церкви багато в чому подібні до готичних храмів та дзвіниць румунського і угорського Потисся.

Готика на російських теренах[ред. | ред. код]

На землях, що увійшли до складу Російської централізованої держави, власне готичний стиль практично не був відомий. Це було в значній мірі обумовлено власною архітектурною традицією, що сформувалась на цих землях. Пам'ятки готики західноєвропейського типу одиничні. У Великому Новгороді частково збереглась Владична палата (1433–1435) — пам'ятка північної цегляної готики. Одностовпна будівля перекрита зірчастими нервюрами. В 1624–1625 рр. шотландцем Христофом Галовеєм у готичному стилі була перебудована головна вежа Московського Кремля — Фролівська (нині Спасська, наприкінці XVII ст. вже російські зодчі перебудували за її зразком найбільшу вежу Кремля — Троїцьку).

Російська шатрова архітектура, — особливий стиль, поширений у XVI–XVII ст. як у церковному, так і громадянському будівництві, в значній мірі мав західноєвропейське коріння. Перші пам'ятки цього стилю (Покровська церква Александрова, 1508–1513 та Вознесенська церква у Коломенському, 1528–1532) були збудовані іноземцями і мають яскраво виражені риси типово готичної архітектури.

Також збереглись і деякі інші пам'ятки західноєвропейської готики, побудовані іноземцями на власних теренах, що увійшли до складу Росії пізніше. Серед них виділяється Виборзький замок (XIII—XVI ст., внаслідок численних перебудов втратив чимало первісних елементів), а також замкові будівлі та кірхи колишньої Східної Прусії. Більшість об'єктів середньовічної готики у Калінінградській області знищено або перебуває у руїнованому стані. Серед найкраще збережених — Свято-Георгіївський храм у м. Правдинськ (XIV ст.). Це тринавний храм з шатровою вежею перед головним порталом. Храм має складну систему склепіннь — зірчастих нервюрів.

Араби привнесли в мистецтво Іспанії розвинуту культуру орнаменту і залишили низку прекрасних пам'яток архітектури, серед яких мечеть у Кордові (XVIII ст.) і палац Альгамбра в Гранаді (XIII—XV ст.) — мавританський стиль. В XI—XII ст.ст. на території Іспанії розвивається романський стиль в архітектурі, найкраща пам'ятка стилю — собор у місті Сантьяго-де-Компостела. У XIII — першій половині XV ст. в Іспанії, як і у всій Західній Європі, формується готичний стиль.

Кінець 12 — початок 13 ст. в Іспанії, як і у всій Європі, були позначені важливими змінами: посилилась могутність великих монархів, об'єднувалися дрібні держави, монастирі втрачали свій вплив, виникли міські общини з їх самоуправлінням. Все це сприяло пробудженню народної свідомості усіх сфер життя суспільства і насамперед мистецтва, архітектури, що відобразилось в готиці. Іспанська готика нерідко запозичує мавританські риси(собори в Севільї, Бургосі і в Толедо).

Кафедральний собор в Толедо — серед найбільших у Європі. Його заклали у 1227 році чи близько тієї дати. Має п'ять нефів і нагадує французькі взірці. Толедо був центром католицизму в Іспанії, тому собор постійно добудовували (зала капітула, ризниця, релікварій, навіть гардеробна зала). Внаслідок цього він втрачав чистоту стилю готики, але збагачувався рисами других стилів та насичувався зразками мистецтв (різьблення крісел Алонсо Берругете — шедеври ужиткового мистецтва Іспанії у хорі кафедрального собору).

За планом мало бути дві башти на західному фасаді. Але звели лише одну, та таку високу, що стала домінантою історичного центру Толедо.

Особливе художнє явище в Іспанії — так званий стиль «мудехар», що сформувався злиттям в архітектурі елементів готики (а пізніше — Ренесансу) з мавританською спадщиною.

Готичний стиль наприкінці XIV століття[ред. | ред. код]

У XIV столітті бурхливий розвиток європейських міст стимулював демократизацію готики, її застосування в позакультовій архітектурі. Елементи готичного стилю починають використовувати навіть у предметах повсякденного вжитку (меблі). Історія мистецтва оперує поняттями «англійська, французька, німецька готика».

Протягом подальшої (від XIV ст.) історії ставлення до готики було неоднозначне. Приблизно до середини XVIII століття готика асоціювалася з «варварським мистецтвом», сприймалася як порушення художнього смаку, симетрії й пропорцій. Вважалося, що готичне мистецтво принижує людину, викликає почуття страху та приреченості. Приязнь у сприйнятті готики пов'язана з ідеологією німецького й французького романтизму, які наново «відкрили» цей стиль, наголосивши на її здатності пробуджувати в людини почуття піднесеного, величного захоплення. Значення готики в історії європейської культури було підкреслено й у 19-20 століттях появою неоготичних тенденцій у мистецтві багатьох країн Європи (неоготика Чехії, Німеччини, Англії, Угорщини, Польщі, навіть України.

У творенні нової архітектури провідну роль відіграли ченці, а маршрути прощі полегшили обмін ідеями. Зі зростанням нових міст на заході виявилася тенденція до перетворення романського стилю на готичний. Власне, пізньороманський стиль витворив усі формальні передумови готики (стрілчаста арка, аркбутан, ребристе склепіння). Бракувало лише нового поштовху до розуміння простору в русі, що переймав усі маси й відкривав нові напрямки розвитку дії. Подибуваний у Даремі подвійний ефект (рух уздовж та вгору) треба було зробити якомога динамічнішим і легшим, аби вірника у костелі поривало водночас до вівтаря і вгору, до неба. Це потребувало нової сукупності напруг і звільнюючих ритмів, і вони з'явилися на хорах Сен-Дені у сорокових роках XII ст. Рух до вівтаря опоряджувався багатими новоствореними ритмами, одначе у першу чергу підкреслювалась вертикаль. Гармонійний всесвіт романського стилю перетворився на динамічний, спрямований угору всесвіт готики: знову тріумфував образ небесної гори. Поривання угору остаточно зосередилося у шпилі.

Зовнішні особливості узгоджувалися з внутрішніми: було видно, як споруда збиралася докупи й підносилась. Проте усередині передусім наголошувалося на емоційному враженні. Якщо з зовнішнього боку то була священна гора, яка радо дотикалася неба, то у внутрішній порожняві (ще — горбок Венери, відьомський пагорб) розташовувався цілий світ ритмічних форм, які водночас звільнювали і сковували глядача. Сторіччя, що породило готику, було також великою добою схоластичної науки, спроб створити енциклопедичні системи знання, яке гармонувало з природною і духовною дійсністю, Історією та Божим заміром, розумом і вірою, а також визначало місце людини у всесвіті. Подібним чином і кафедра була водночас алегоричною і органічною космічною звісткою. Для Північної Європи характерна цегляна готика. Найзнаменитішим циклом скульптур періоду готики незаперечно вважається скульптурний декор собору в Наумбурзі. Рельєфи «Страстей Христових», зображені на огорожі західного хору («Таємна вечеря», «Зрадництво Іуди», «Взяття під варту»), сповнені надзвичайного драматизму, реальності подій, проникливої достовірності. У самому приміщенні хору наумбурзькі майстри поставили 12 статуй засновників храму. Це ціла галерея людських характерів, дуже різних і протиставлених один одному.

У пізньоготичній німецькій скульптурі багато патетики, з'являються манірність, претензійність, надмірна витонченість, поєднання релігійної екзальтації з жорстокою натуралістичністю (дерев'яні скульптури «Розп'ятий» і «Оплакуваний»). Культура середньовіччя, яка існувала тисячоліття, висунула нове коло ідей та образів, нові естетичні ідеали, нові художні прийоми. Надихаючись духом християнства, мистецтво цього часу глибоко проникло у внутрішній світ людини. Інтерес мистецтва середньовіччя до духовності був величезним. Мислителі й художники цієї пори так само, як і в античності, прагнули гармонії, міркували про розумне влаштування світу. Але виражали це специфічно, абстрактнішою мовою.

  • Всеобщая история искусств, том 2, М., «Искусство», 1960.
  • Т. П. Каптерева, Искусство Испании, М., «Изобразительное искусство», 1989.
  • К. М. Муратова, Мастера французской готики 12-13 вв, М., «Искусство», 1988.
  • Сакральна готика середньовічного Львова. Автореф. дисертації канд. іст. наук: 07.00.01 / О. Б. Козубська; НАН України. Ін-т українознав. ім. І.Крип'якевича, Ін-т народознав. — Л., 2004. — 19 с. — укр.
  • Gothic Churches of Lviv. Abstract of MA Thesis // Annual of Medieval Studies at Central European University 1996-97 / ed. M. Sebok. — Budapest, 1998. — Vol. 4. — S. 97-98.

(«Латинська церква в Київській Русі та перші костели Львова» / «Костел Марії Сніжної» / «Костел Вознесіння Діви Марії (Латинська катедра)» / «Монастирські костели Львова» / «Шпиталі середньовічного Львова» / «Каплиця св. Катерини» / «Сакральна готика Львова в контексті історичного розвитку Центрально-Східної Європи»

готический - это... Что такое готический?

ГОТИЧЕСКИЙ ая, ое. gothique f., ит. gotico > нем. Gothik. Ученые считают, что термин "готический" введен секретарем английского королевского общества Джоном Эвелином. В его "Дневнике" запись от 1702 г. Есина 144. 1. То же, что готский. Сл. 18. Саксонский, Готический и другие диалекты древние и новые Германского языка. ПЭ 1 94.

2. Употреблявшийся у древних скандинавов. Сл. 18. Находились в Европе еще некоторые письмена, яко .. у Шведов руническое и готическое. Татищев Разг. 88.

3. Отличающийся угловатостью, изломанностью линий (о разновидности латинского шрифта, письма). Сл. 18. Самая первая, и самая главная причина к изобретению прекраснаго нынешняго гражданскаго типа было желание, чтоб нашим буквам быть подобним, сколько возможно, буквам нынешняго, а не готическаго, латинскаго типа. Тред. Ортогр. 121. Затем стал списывать с прописей, сначала в карандашных линейках, а затем по транспаранту .. прописи были у меня всякого рода письма: прямого, косого, готического. Лейкин Восп. 42. 4. архит., иск. Отличающийся вытянутыми, устремленными вверх формами (о средневековых сооружениях, изделиях, а также подражаниям им с 70-х гг. 18 в.). Сл. 18. В окошки делают переплет столярной работы готической. Баженов 108. Здешняя <в Страсбурге> катедральная церковь есть величественное готическое здание. Карамзин ПРП 2 211. Готическая архитектура или средних времен .. бывает не редко весьма прочна, груба, а иногда напротив того чрезвычайна нежна и богата. Ян. 1803 1 629. Умножает великолепие города и построенный на возвышении за городом .. Готическою Архитектурою острог, в котором содержатся преступники и смирительный дом < Тулы>. ГС 1808 399. || Вообще - о старинных формах архитектуры. Сл. 18. Возвышаются мрачныя, готическия башни Симонова монастыря. Карамзин БЛ 2. Наиболее <осмотреть> пещеры, могильные холмы, готические здания, надгробные надписи, божницы, врата, образа сосуды, одежды, мебели, все должно быть как можно вернее, скопировано. 1805. АМ 3 613. Одне готическия башни монастырей и золотыя главы соборов мелькали, как огненныя звезды. 1823. Глаголев Зап. 1. Готтическая колокольня. 1839. Корсаков 18. 5. Средневековый европейский (преим. германский). Сл. 18. устар., поэт. Средневековый. БАС-2. Сия пиеса произведена чувствованиями воодушевлявшими меня при чтении Готических песен Оссиана. Муза 1796 2 168. Род старинный Перевелся; в готической пыли Портреты гордых бар .. тускнели. Лерм. Ск. для детей. Для средневековой поэзии у Пушкина есть особый термин: "готический романтизм". 1937. В. Вейдле Пушкин и Европа. // РР 1991 3 40. || Свойственный средневековому рыцарству. Сл. 18. Герои Оссиановы не знали тех готических предразсуждений, которыя были пятном рыцарства. Пант. ин. сл. 1 212. ♦ Готический роман - роман "ужасов и тайн" в западноевропейской и американской литературе. Крысин 1998. 6. перен. Старинный, устарелый. Сл. 18. Полные латы пременились в половинные, и наконец и оне уменьшились так, что в коннице остались от сего готического снаряда только передняя часть и каскет на шляпе, а в пехоте знак, и то только у офицеров. АВ 16 441. Отбросим от наших девиц сии узы, сии шнурованья, все сии готтическия путы, кои не известны были женщинам древней Греции. Дом. леч. 1 125. Сей молодой человек .. славился презрением ко всем готическим наставлениям Морали. ВЕ 1802 2 27. Здешния Нимфы не очень перенимают моду в одежде: .. Готическое платье как-то затмевает наружныя прелести. ММ 1803 3 184.Здесь <в Петербурге> ни готических <причудливых> экипажей, как в Москве, ни арлекинской ливреи. Булгарин Выжигин. // Б. Соч. 319. Теперь, благодаря Бога, установилась мода на мебели формы готической, т. е. массивные. Эконом 1842 3 73 168.

7. устар. Странный, причудливый . <укрепления> вероятно удержат и укротят в короткое время буйство горцев, которых истребление предало бы совершенному запустению места эти и без того дикия. Вот совершенно готическая мысль, под пару креслам и башням в парке. МН 1835 4 48. - Лекс. Ян. 1803: готический; САН 1847: готи/ческий; Сл. 18: готи/ческий 1733 (готт- 1769, гоф- 1766.

Исторический словарь галлицизмов русского языка. - М.: Словарное издательство ЭТС http://www.ets.ru/pg/r/dict/gall_dict.htm. Николай Иванович Епишкин [email protected] 2010.

Готик-рок — Википедия

Готик-рок (англ. gothic rock) — музыкальный жанр, возникший как ответвление пост-панка[2][3][4] на рубеже 1970-х и 1980-х годов[5]. В начале 1980-х жанр стал отдельным направлением. В музыке преобладают мрачные темы и интеллектуальные направления, такие как романтизм[5], нигилизм, а также готичное направление в искусстве Нового времени. Лучшими примерами групп, исполнявших готик-рок, могут служить: Siouxsie and the Banshees[6][7][8][9], Bauhaus[6][10][11][12][13], The Cure[14][15][16], Joy Division[17][18][19][20], The Sisters of Mercy[21][22][23][24] и The Mission. Готик-рок стал основой для готической субкультуры, которая впоследствии существенно расширилась.

Становление готик-рока[править | править код]

Дейв Джей и Питер Мёрфи из группы Bauhaus Эндрю Элдрич, лидер группы Sisters of Mercy Карл Маккой из группы Fields of the Nephilim

Готик-рок возникает в конце 1970-х, когда на панк-рок-сцене появился ряд групп, чья грубая, депрессивная, ритмичная музыка стала называться постпанком, а некоторые группы, использовавшие определённый имидж и тематику лирики — готик-роком. Известный журналист и историк музыки Nick Kent в New Musical Express рассмотрел концерт Siouxsie and the Banshees в июле 1978 года и сравнил их с «готическими архитекторами, такими как Velvet Underground и The Doors[25]. Доподлинно неизвестно, кем впервые был использован термин gothic rock — обычно считается, что его использовал в 1979 году ведущий на BBC для того, чтобы охарактеризовать музыку Joy Division, а затем это определение применил журналист издания New Musical Express при описании сингла группы Bauhaus «Bela Lugosi’s Dead».

Создателями этого музыкального стиля (которые вдохновлялись такими исполнителями, как Velvet Underground, The Doors, Nico и David Bowie) в основном были Joy Division, Siouxsie and the Banshees, Bauhaus, Virgin Prunes и UK Decay. Первый альбом Banshees («The Scream», ноябрь 1978) и первый альбом Joy Division («Unknown Pleasures», Июнь 1979) во многом стали образцом для готов, с заметным отсутствием громких панковских гитар и акцентом на ритм-секцию вместо этого, наряду с резким пустым звучанием. Первый альбом Siouxsie and the Banshees с его темным производством и большим звучанием был назван большим влиянием Joy Division на своеобразную гитарную игру и своеобразные ударные барабаны[26].

Однако первой группой, которая может быть названа готической, была Bauhaus, которая выпустила свой первый сингл «Bela Lugosi’s Dead» в сентябре 1979. Siouxsie and the Banshees может быть сочтена за пост-панк, The Cure за нью-вэйв, Joy Division за пост-панк, но Bauhaus была явно готической в музыке, имидже, лирике, арте и стиле с самого первого их сингла. Во многом они были прообразом готической группы.

Примерно в то же время, когда образовались Bauhaus, UK Decay отказались от своих панковских корней и стали разрабатывать своё независимое «готическое» звучание. Хотя они не были столь популярны, как Siouxsie and the Banshees, Joy Division или Bauhaus, UK Decay были намного ближе «второй волне» готических групп и оказали заметное влияние на них.

В 1980/81 стала появляться новая волна готических групп — Danse Society, Play Dead, The Sisters of Mercy — а The Cure отказались от своего ньювэйв-звучания и создали свой уникальный «готический» саунд. В феврале 1981 Abbo из UK Decay обозначил новое музыкальное движение «готика», но прошёл ещё один год или около того, перед тем как движение действительно образовалось.

Важный период развития готического движения в полностью сформировавшуюся субкультуру был с середины 1982 до середины 1983, в котором следует особо отметить октябрь 1982, когда новое движение внезапно получило большое внимание со стороны средств массовой информации.

В 1982 году вышел культовый альбом группы Christian Death под названием Only Theatre of Pain, считающийся первым альбомом в стиле дэт-рок.

В июле 1982 открылся клуб Batcave. Сначала он рассчитывался как клуб для людей которым приелась коммерческая направленность New Romantic и они хотели чего-то нового и более тёмного. В первое время там игрались глэм и электронная музыка, но некоторые ранние готические группы также играли там, и репертуар постепенно стал более готическим.

Так Batcave стал главным местом сбора образовавшейся сцены в Лондоне и также привлёк много внимания со стороны средств массовой информации, которые в свою очередь распустили идею о новой субкультуре по стране. С расцветом Batcave по всей стране открылись похожие клубы, и сам Batcave стал «устраивать туры», давая готам вне Лондона возможность где-то собираться.

Таким образом, несмотря на малую роль в музыке (не считая Alien Sex Fiend и Specimen), Batcave дал основной толчок развитию готического имиджа и популярности. Также он добавил большое количество «глэма» и внимания со стороны СМИ к образовавшейся субкультуре. Далее, в октябре 1982 Bauhaus выпустили «Ziggy Stardust», который стал большим хитом (#15 в UK чартах) и поставил их на Top Of The Pops (место самых популярных) и на лицевую обложку Smash Hits (октябрь 1982)

Новая волна готических групп также стала получать серьёзное внимание со стороны СМИ, с попаданием Southern Death Cult на лицевую обложку NME (октябрь 1982) и Sex Gang Children на лицевую обложку Noise! (также октябрь 1982).

После этого две статьи в начале 1983 сфокусировались на том, что явно было отдельным движением. В феврале 1983 Richard North из NME обозначил их как Positive Punk. Месяцем позже Мик Мёрсер написал похожую статью о новых группах в Melody Maker (хотя его обозначение этих групп как «Danse Society» было намного более подходящим).

Тем временем, движение получило имя — слово «готика» ходило вокруг, и это название было закреплено за ним двумя наиболее важными группами в нём: Andi, лидирующий вокалист из Sex Gang Children, был назван «Графом Визиготом» а его фэны «готами» Яном Астбэри (Ian Astbury) из Southern Death Cult. Dave Dorrell из NME затем услышал, как они используют этот термин и он стал применяться журналистами.

В октябре 1983 Tom Vague ссылался на «Орды Готов» в журнале Zig Zag, с этого времени и название и субкультура надежно закрепились[27].

Важную роль в становлении жанра сыграл английский клуб Batcave, где выступали почти все родоначальники готик-рока.

На дальнейших этапах развития готик-рока выделяют исполнителей второй и третьей волны, которые привнесли в жанр новые музыкальные элементы и подняли его на новый уровень.

  1. ↑ Allmusic: Goth Metal
  2. Мик Мерсер. Gothic Rock Black Book. — Лондон: Omnibus Press, 1988. — ISBN 0-7119-1546-6.
  3. ↑ Old School Goth — История готической субкультуры. » Лицо Панк-Готики. UK DECAY в Брюсселе, Стив Китон [Sounds февраль 21,1981 года] (рус.). oldschoolgoth.ru. Дата обращения 19 ноября 2018.
  4. ↑ Old School Goth — История готической субкультуры. » Summary (рус.). oldschoolgoth.ru. Дата обращения 19 ноября 2018.
  5. 1 2 allmusic
  6. 1 2 The Gothic Tale Behind Bauhaus' Return. Los Angeles Times 1998. "Along with such acts as Siouxsie and the Banshees, Bauhaus was one of the seminal bands in the colorful Goth rock movement that began in England around 1980."
  7. ↑ POP REVIEW — POP REVIEW — Is This Mood Music Or Music That’s Moody? — Review — NYTimes.com
  8. ↑ Siouxsie and the Banshees: The Best of Siouxsie and the Banshees — PopMatters Music Review
  9. ↑ Banshees' battle never ends / Musical rebels still beyond mainstream
  10. ↑ Bauhaus: Godfathers of Goth Regroup : NPR
  11. ↑ Haus of horror
  12. ↑ Gothic Rock's Not-So-Dead - Page 1 - Music - Orange County - OC Weekly Архивировано 7 сентября 2012 года.
  13. ↑ Rolling Stone Music | Top Artists, News, Reviews, Photos and Videos
  14. ↑ The Cure: Ghouls who refused to die — Telegraph
  15. ↑ The Cure : Devore Glen Helen Hyundai Pavilion — Live Reviews — NME.COM
  16. ↑ http://www.sptimes.com/2004/07/23/Citytimes/The_Cure_brings_class.shtml
  17. ↑ Jude Rogers. On The Right Way To Remember Joy Division
  18. Abebe, Nitsuh Various Artists: A Life Less Lived: The Gothic Box | Album Reviews | Pitchfork (неопр.) (24 января 2007). Дата обращения 10 марта 2013.
  19. ↑ Release The Bats - It's The 20 Greatest Goth Tracks
  20. ↑ NME Originals: Goth (неопр.). NME (2004). Дата обращения 30 сентября 2013. Архивировано 26 января 2008 года.
  21. ↑ Hear This — Page 1 — Music — San Francisco — SF Weekly
  22. ↑ Archive Search — ReviewJournal.com
  23. ↑ News — Articles — 1434098 — 19970627
  24. ↑ The New York Times > Arts > Music > The Turn Away From the Turntable
  25. Kent, Nick. Banshees make the Breakthrough [live review - London the Roundhouse 23 July 1978] (англ.) // New Musical Express : journal. — Mark Allen Group. — No. 29 July 1978.
  26. ↑ Playlist – Peter Hook’s “Field recordings (неопр.). Q magazine (23 апреля 2013). — «Siouxsie and the Banshees were one of our big influences [...] The Banshees first LP was one of my favourite ever records, the way the guitarist and the drummer played was a really unusual way of playing». Дата обращения 10 января 2017. (недоступная ссылка)
  27. ↑ История возникновения готического стиля в музыке
  • Roy Shuker. Goth/Gothic Rock; Goths (англ.) // Roy Shuker. Popular music: the key concepts. — Routledge, 2005. — P. 128—129. — ISBN 9780415347693.

Коллегиальная готика — Википедия

Коллегиальная готика (англ. Collegiate Gothic) или Академическая готика (англ. Academic Gothic)[1] — архитектурный подстиль неоготики, популярный при строительстве образовательных учреждений в 1800 - 1900-х годах в США, Канаде и местами в Европе. Историческая направленность исполнения опирается на архитектуру Тюдоров и готику.

Зарождение[править | править код]

Коллегиальная готика ориентируется на средневековую готику, которая в середине XVIII века пережила своё второе рождение в виде неоготики и была популярна на протяжении всего XIX века[2].

Долгое время корпусы университетов не были выдержаны в одном стиле, представляя «архитектурное ассорти». Американские университеты копировали Оксфордский и Кембриджский университеты, а готика 1860—1870-х годов часто неупорядоченно сочетала элементы похожих стилей[2]. Конкуренцию коллегиальной готике на её начальном этапе развития составлял популярный боз-ар, напоминавший итальянские пантеоны. Однако, любовь ко всему английскому определила в итоге облик студенческих городков[1].

Первыми примерами использования неоготики на территории университетов в США были библиотеки Ричарда Бонда и Гор-холл (1837—1841, снесена в 1913 году) в Гарвардском университете[3][4], здание Свободной академии (1847—1849, снесено в 1928 году; сегодня Городской колледж Нью-Йорка) архитектора Джеймса Ренвика-младшего (англ.). Архитектор шведского происхождения Чарльз Ульриксон (англ.), вдохновлённый лондонским дворцом Хэмптон-корт, спроектировал Олд-Мэйн (1856—1857) в Колледже Нокс (англ.) в Гейлсберге (Иллинойс)[5].

После Гражданской войны на местную архитектуру оказала влияние викторианская готика:

В 1871 году английский архитектор Уильям Бёрджес спроектировал ряд зданий под впечатлением от французской готики для Тринити-колледжа: Сибари-холл, Башня Нортам, Джарвис-холл. Все они построены в 1878 году в Хартфорде, штат Коннектикут.

  • Олд-Мэйн (1856-1857) в Колледже Нокс, 2007 год

  • Колледж-холл (1870-1872) в Пенсильванском университете

  • Мемориальный зал (1870-1877) в Гарвардском колледже

  • Сэйдж-холл (1871-1875) в Корнеллском университете

  • Сибари-холл (1878) в Тринити-колледже

Расцвет[править | править код]

Строительство в 1894 году Уолтером Коупом и Джоном Стьюардсоном (англ.) Бэмбрук-холла в колледже Брин-Мар определило подстиль коллегиальной готики[6]. Он получил широкое распространение среди образовательных учреждений, почитающих готику за строгость, древность и моральную дисциплину (поскольку, ряд образовательных учреждений находились в ведомстве религиозных общин)[2]. Подстиль использовали также при строительстве корпусов Пенсильванского (1895—1911), Принстонского (1896—1902) университетов, Университета Вашингтона в Сент-Луисе (1899—1909) и многих других учебных заведений по всей стране[7][1].

Известные университеты в начале 1900-х продолжили пристраивать на своей территории кампусы в коллегиальной готике, используя современные материалы. Если экстерьер выдерживался в неоготическом стиле с использованием кирпича и камня, то внутри применялись сталь, штукатурка, глиняная плитка и гипсокартон[2].

Джордж Браун Пост (англ.) спроектировал новый кампус (1903—1907) Городского колледжа Нью-Йорка в Гамильтон-Хайтс, Манхэттен в стиле коллегиальной готики. В 1901 году архитектурная фирма «Шепли, Рутан и Кулидж (англ.)» разработала план кампуса для Чикагского университета в коллегиальном стиле. Строительство завершилось через 15 лет. Некоторые сооружения, вроде Башни Митчелла (1901—1908), являются полными копиями исторических зданий[7].

Со стилем смогла познакомиться широкая аудитория на Всемирной выставке в Сент-Луисе, штат Миссури и на Олимпийских играх в 1904 году. Мероприятия проходили в недавно построенном кампусе Вашингтонского университета.

Создание Чарльзом Дона Магиннисом (англ.) Гэссон-хола в Бостонском колледже в 1908 году способствовало развитию коллегиальной готики. Работа архитектора Джеймса Гэмбла Роджерса (англ.) для Йельского университета, к которой он приступил в 1917 году, из-за фантазий на тему историзма подверглась критике сторонников набирающего популярность модернизма[8]. Выстроенное им здание Мемориальной библиотеки Стерлинга (1927—1930), напоминающее средневековый собор, вызвало недовольство студентов[9].

Канадский архитектор Уильям Лайон Сомервилл (англ.) спроектировал новый кампус (1928—1930) в коллегиальном стиле для Университета Макмастера, переезжающего в Гамильтон (Онтарио).

Закат коллегиальной готики начался с периода Великой депрессии[1].

  • Бруклингс-холл (1902–1904) в Вашингтонском университете.

  • Блэр-холл (1896-1897) в Принстонском университете

  • Гэссон-холл (1908) в Бостонском колледже

  • Башня Митчелла (1901-1908) в Чикагском университете (слева) является копией Башни Магдалены (справа) в Оксфордском университете.

Впервые термин «Коллегиальная готика» употребил архитектор Чарльз Клаудер (англ.) в своей книге «Архитектура колледжей в Америке» (1929)[10].

Первоначально стиль использовался при строительстве университетских общежитий. Он демонстрировал «архитектурную поэзию», историческую преемственность — наследие Оксфорда и Кембриджа, но не Падуи, Виттенберга или Парижа[11]. Как отмечал Вудро Вильсон, готические формы прибавляли тысячи лет к истории школы[12].

Стиль «соединял монастырь и кузницу»[13], выражал понятие «дисциплины»[14] и давал в период стремительных перемен опору на понятное, изученное прошлое. Инициаторы строительства эстетически приятных кампусов соглашались с понятием, что «здания тоже учат». Американский историк Вернон Луис Паррингтон (англ.) писал[12]:

Лично мне кажется, что мы говорим слишком много о крупном университете и мало о красивом университете. Если мы надеемся обучать культурных мужчин и женщин, нам следует окружить их предметами, которые вдохновят и приобщат к культуре. Если и есть такое уютное, праведное и прекрасное место, то это — школа.

Строения в стиле коллегиальной готики преимущественно имеют прямоугольное горизонтальное расположение с пристройками в виде вертикальных башен. Арки повторяют технику средневековых готических соборов, особенно при оформлении сквозных проходов. Часто фасад дополнен выдающимися туреллями, контрфорсами; окантовка по периметру крыши и башен нередко зубчатая (англ.), как в средневековых замках, вершину шпиля венчает флэш (англ.) (как в Мемориальной часовне Хайнца)[2].

Ограниченный небольшим пространством при университете Питтсбурга архитектор Чарльз Клаудер прибег в вертикальному строительству, создав так называемый Собор учения (англ.) (1926—1937). Он представляет собой 42-этажный небоскрёб, второй по высоте в мире среди университетских и готических зданий[15], является последним ярким образцом неоготической архитектуры[16]. Интерьеры с высокими сводами выдержаны также в неготическом стиле[17]. К зданию примыкают неоготические кампусы работы Клаудера: Мемориал Стивена Фостера (1935—1937) и Мемориальная часовня Хайнца (1933—1938) в стиле французской готики.

  • Мемориал Стивена Фостера (1935-1937)

  • Мемориальная часовня Хайнца (1933-1938), южная сторона

  • Интерьер Мемориальной часовни Хайнца

  • Главный вход Мемориальной часовни Хайнца

Примеры коллегиальной готической архитектуры среди некоторых учебных заведений:

США[править | править код]

Канада[править | править код]

  1. 1 2 3 4 George E. Thomas, David B. Brownlee. Building America's First University: An Historical and Architectural Guide to the University of Pennsylvania. — University of Pennsylvania Press, 2000. — С. 88—97. — 414 с. — ISBN 0812235150.
  2. 1 2 3 4 5 Stephen Taul. Collegiate Gothic Architecture: Style & History (англ.) // Study.com.
  3. Daniel Coit Gilman. The Library of Yale College. — The University Quarterly, 1860. — С. 9.
  4. Kenneth A. Breisch. Henry Hobson Richardson and the Small Public Library in America. — MIT Press, 1997. — С. 60.
  5. ↑ Old Main (неопр.) (недоступная ссылка). Knox College. Дата обращения 11 июня 2015. Архивировано 24 декабря 2013 года.
  6. Barbara Ward Grubb, Linda Leeuwrik, Claire Pingel, Marianne Hansen. Collegiate Gothic - Cope and Stewardson (англ.). www.brynmawr.edu. Дата обращения 26 февраля 2018.
  7. 1 2 Jonathan Coulson, Paul Roberts, Isabelle Taylor. University Planning and Architecture: The Search for Perfection. — Routledge, 2015. — 291 с. — ISBN 9781317613169.
  8. Paul Goldberger. The Sterling Library: A Reassessment (англ.) // On the Rise: Architecture and Design in a Post Modern Age. — Penguin Books, 1985. — P. 269–271.
  9. William Harlan Hale. Yale's Cathedral Orgy (англ.) // The Nation. — 1931. — 29 April. — P. 471–472.
  10. Charles Zeller Klauder, Herbert Clifton Wise. College architecture in America and its part in the development of the campus. — C. Scribner's Sons, 1929. — С. 29. — 336 с.
  11. Ralph Adams Cram. The Work of Messrs. Cope and Stewardson (англ.) // The Architectural Record. — 1904. — November (vol. XVI, no. 5). — P. 414–415, 417.
  12. 1 2 Blake Gumprecht. The American College Town. — Univ of Massachusetts Press, 2009. — С. 47, 63. — 463 с. — ISBN 1558498133.
  13. William Morgan. Collegiate Gothic: The Architecture of Rhodes College. — University of Missouri Press, 1989. — 128 с. — ISBN 9780826206992.
  14. William Barksdale Maynard. Princeton: America's Campus. — Penn State Press, 2012. — С. 64. — 304 с. — ISBN 0271050853.
  15. ↑ Cathedral of Learning, Pittsburgh - SkyscraperPage.com (неопр.). skyscraperpage.com. Дата обращения 26 февраля 2018.
  16. Trump, James D. National Register of Historic Places Inventory – Nomination Form: Cathedral of Learning (англ.) // Pennsylvania's Historic Architecture & Archaeology. — 1975. — 25 August.
  17. Toker, Franklin. _A New Portrait. — Pittsburgh: University of Pittsburgh Press, 2009. — С. 327. — ISBN 0-8229-4371-9.
  18. ↑ Tour Fordham University's Stunning Campus In The Bronx, Business Insider. Дата обращения 26 февраля 2018.
  19. halsall. Fordham University Church (неопр.). www.fordham.edu. Дата обращения 26 февраля 2018.
  • Lewis, Michael J. The Gothic Revival. — London: Thames & Johnson Ltd, 2002. — ISBN 0-500-20359-8.
  • George E. Thomas, David B. Brownlee. Building America's First University: An Historical and Architectural Guide to the University of Pennsylvania. — University of Pennsylvania Press, 2000. — 374 с. — ISBN 0812235150.

Готика - это что такое?

У многих людей стиль готика ассоциируется с готами, крестами и черными замками. Но все ли было так уныло в XII в., когда этот стиль только вошел в моду? Конечно же, нет. Готика – это в первую очередь легкость и возвышенность. В этот период люди начали тянуться к просвещению и вслед за этим к чему-то прекрасному. Сегодня мы поподробней поговорим о стиле готика: где и вследствие чего он появился, основные представители. В общем, читайте, будет интересно.

Кратко о стиле

Слово «готика» – это название стиля, который господствовал в Средневековье. Французы называли готику стрельчатым стилем. Это искусство берет свое начало в XII в. (до XV в.) Именно в это время в Европе начинается активная борьба католической церкви за власть. Поэтому все искусство, которое создавалось в этот период, было направлено на возвышение церкви и веры.

готика это Строились новые соборы, которые были сами по себе прекрасны, а дополненные скульптурой и живописью выглядели просто божественно. В это время всеми художниками использовались аллегории. Теперь в картины, скульптуры и даже декоративные изделия стали закладывать скрытый смысл.

Главные черты

Если описывать готику кратко – это стиль, который противоречит всему, что было до него.

готика это чтоПоэтому формируется такой вид искусства, который отрицает классику и представляет собой закономерное развитие и видоизменение романского стиля.

Особенности стиля:

  • Готика – это в первую очередь возвышенность и динамика. Вся архитектура стремится ввысь и развивается снизу вверх.
  • Все здания, построенные в стиле готики, имели большую высоту. Этот эффект достигался не только за счет стен, но и за счет длинных, остроконечных крыш.
  • Витражи стали использоваться повсеместно. Ими украшают окна, двери и даже потолки.
  • Арки стали пользоваться популярностью среди архитекторов XII в., входные и межкомнатные пространства оформлялись именно в этом архитектурном решении.
готика это кратко
  • Скульптура с период готики получила широкое распространение. Скульпторы теперь украшали не только интерьеры и экстерьеры, но и занимались оформлением стен здания.

Архитектура

Главным образом готика проявилась именно в архитектуре. Людям после тяжеловесных зданий, построенных в романском стиле (с маленькими окнами и минимумом декоративных элементов), хотелось чего-то легкого и возвышенного.

готика это искусство Готика это желание удовлетворила. Данный стиль Средневековья делится на три периода:
  1. Ранний. В зданиях этого периода еще прослеживается влияние романского стиля. Но все же уже явно наблюдается облегчение конструкций и вертикальный декор. Именно в это время появился крестовый свод, и можно проследить уход архитекторов от цилиндрических сводов. Продуманная система колонн и контрфорсов позволила делать здания более легкими, ажурными. Самым ярким строением этого периода считается собор Парижской Богоматери.
  2. Зрелый. В церквях этого периода прослеживается переход к каркасным конструкциям. Вместо стекол в середине XIII в. начинают использовать витражи. Сами окна, кстати говоря, становятся вытянутыми и приобретают форму заостренной арки. Практически все здания этого периода дополняются скульптурами и скульптурными композициями. Самые яркие постройки зрелой готики - соборы в Шартре и Реймсе.
  3. Поздний. В этот период скульптура постепенно приобретает не библейский характер, а бытовой. Даже несмотря на то что мраморные и каменные изваяния украшали стены церкви, темой для творчества выступали сцены из жизни простых людей. Самые яркие строения поздней готики - это соборы: кафедральный в Мулене и Миланский.

Мебель

В Средние века готика – это возвышенность и легкость. Именно этого эффекта и пытались добиться мастера, которые изготавливали мебель. В первую очередь в обиходе средневекового человека были такие предметы интерьера, как столы, стулья, сундуки.

готика это стильСамым распространённым и востребованным материалом был дуб. Несмотря на тяжеловесность материала, из-под умелых рук мастера выходили резные стулья с высокой спинкой, столы на изящных ножках и кровати с ажурными столбами для балдахина.

Несмотря на то что готика – это в первую очередь динамика, средневековые люди часто для украшения комнат использовали статичные кованые решетки. Ими украшались камины, реже окна.

Декоративно-прикладное искусство

Готика – это искусство позднего Средневековья. Люди предпочитали пользоваться предметами декора прошлых лет, но в новой интерпретации. Особой любовью пользовались кованые подсвечники, кубки для вина и вазы. Люди не стремились к простоте, они использовали церковную атрибутику даже в собственных домах. Так, на столиках в гостиной можно было увидеть кресты и различные статуэтки на тему библейских сцен. Часто комната украшалась барельефами и статуями. Они могли носить не только библейский, но и мифологический характер.

Живопись

Стиль готики – это не только архитектура и скульптура, это еще и живопись. Именно в XIII-XIV вв. начал зарождаться реализм. Конечно, в готическую эпоху он не в полной мере сформировался, но все-таки самые значимые работы того периода, такие как А. Лоренцетти «Аллегория доброго правления», братья Ван Эйк «Гентский алтарь», были выполнены в зарождающемся стиле натурализма.

Лица всех главных героев довольно правдоподобны, хотя и чувства на них изображенные подчас слишком наигранные. Вообще, во времена готики было модно изображать на иконах яркие моменты проявления страстей. Например, Богоматерь очень часто на полотнах художников находится в обморочном состоянии, а на лицах женщин, ее окружающих, написана явная скорбь и сострадание.

Практически каждое полотно несло религиозный характер. Художники прорабатывали каждую деталь своей картины. Не было непродуманных моментов, и ни одна деталь не ускользала от внимания творца. Ведь вводить в свои полотна аллегории считалось хорошим вкусом. Поэтому можно найти много работ художников готики, где на алтаре подробно выписаны образы.

Одежда

В готике не только архитектура имела вытянутые формы. В одежде тоже прослеживается тенденция на остроконечность. В XIII-XIV вв. становятся популярны туфли с длинными острыми носами, остроконечные шляпы и двурогие шляпы. Удлиняются и подолы женских юбок.

 готика это средние века Появляются шлейфы и длинные вуали. Корсеты из моды не выходят, но теперь девушки затягивают платья выше. Господствует одежда с завышенной талией и длинной узкой юбкой. Шьется все это в основном из бархата, но шелк из моды не выходит. В качестве украшения использовалось шитье. Преобладает растительный орнамент.

Мужская мода также характерна удлиненными формами. Но такую одежду предпочитало старшее поколение. Молодежь же щеголяла в укороченных штанах и жакетах. Мужские костюмы, так же как женские, украшаются золотым шитьем с замысловатым орнаментом. В моду входят длинные напудренные парики.

About Author


admin

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о