Готичний стиль в архітектурі: Готична архітектура — Вікіпедія – Готическая архитектура — Википедия

Презентація на тему Готичний стиль в архітектурі — презентації з мистецтва

Toggle navigation GDZ4YOU
  • ГДЗ
    • 1 клас
      • Англійська мова
      • Буквар
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я досліджую світ
    • 2 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Читання
      • Я досліджую світ
    • 3 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Німецька мова
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 4 клас
      • Англійська мова
      • ДПА
      • Інформатика
      • Літературне читання
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 5 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 6 клас
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 7 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 8 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 9 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Інформатика
      • Історія
      • Креслення
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 10 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Правознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Французька мова
      • Хімія
    • 11 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Астрономія
      • Біологія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Економіка
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
  • Література
    • Аналізи творів
    • Повні тексти
    • Стислі перекази
    • Шкільні твори
  • Презентації
    • Англійська мова
    • Астрономія
    • Біологія
    • Всесвітня історія
    • Географія
    • Інформатика
    • Інші
    • Історія України
    • Математика
    • Мистецтво
    • Німецька мова
    • Світова література
    • Українська література
    • Фізика
    • Хімія
  • Підручники
    • 1 клас
      • Англійська мова
      • Буквар
      • Іспанська мова
      • Математика
      • Мистецтво
      • Музичне мистецтво
      • Німецька мова
      • Образотворче мистецтво
      • Основи здоров’я
      • Польська мова
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Румунська мова
      • Трудове навчання
      • Угорська мова
      • Українська мова
      • Французька мова
      • Я досліджую світ
    • 2 клас

Готичний стиль » Народна Освіта

Готика — це прагнення вгору, містика, легкість, експресивність, симфонія світла, каменю й скла. Готика — це особливий світогляд, особливе світосприйняття, вінець середньовіччя, це неповторна епоха в історії людства.

Ніна Іванцова, історик Поміркуємо разом. Як суспільні ідеали відображаються на зовнішньому образі епохи?

На рубежі XII—ХНІ ст. відбулися кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства. Початок формування централізованих держав, розвиток, зростання і зміцнення міст, зростання торгівлі, остаточне становлення лицарства, формування цехових спілок ремісників, розвиток суспільної свідомості та інші особливості зіграли ключову роль у формуванні нової культури — готики, яка прийшла на зміну романському стилю, поступово витісняючи його.

Поява нового стилю у мистецтві — це результат політичних, соціальних та релігійних змін у країнах Західної Європи. Це єдиний стиль, який створив абсолютно своєрідну систему форм і нове розуміння організації простору та об’ємної композиції. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою.

Готика (готичний стиль) (італ. — незвичний, варварський) — художній стиль, що з’явився завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва. Він зародився в середині XII ст. на півночі Франції. У XIII ст. поширився на території сучасних Німеччини, Австрії, Чехії, Іспанії, Англії. В Італії та країнах Східної Європи готика з’явилася пізніше і проіснувала там до XVI ст. включно. Термін «готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва.

Між романським і готичним стилями важко провести хронологічний кордон. ХП ст. — розквіт романського стилю, разом з тим із 1130 р. всередині його з’являються нові форми. Готичний стиль у Західній Європі досяг вершин у XIII ст., згасання припадає на кінець XV— початок XVI ст. Основними ознаками готики стало унікальне з’єднання християнського світогляду, традицій античної культури, архітектури Риму, латинської писемності, книжкової мініатюри тощо.

Архітектура

Основа архітектури — не бетон і сталь і її елементи, з яких складається ґрунт. Її основа — диво.

Даніель Лібескінд, американський архітектор Поміркуємо разом. Що сприяє появі нових стилів у мистецтві?

Готика пов’язана в цілому з розвитком міст і починається зі змін в архітектурі, в основному в архітектурі культових споруд і лише потім поширюється на скульптуру і живопис. Зростання міст вимагало будівництва нових храмів. У містах, які були обмежені оборонними стінами, дуже високо цінувалися ділянки землі. Це й призвело до того, що храми «зростали догори». Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Нова архітектура соборів здійснювала сильний емоційний вплив на віруючих. Складалося враження, що кам’яна громада собору немовби стрімко підіймається вгору всупереч законам тяжіння. Вертикаль собору символізує спрямованість середньовічної людини у позаземний світ, піднесення її думок і почуттів, перемогу духа над плоттю.

Отже, характерними ознаками готики е вертикальність композиції, арки із загостреним верхом, вузькі й високі вежі та колони, розкішно прикрашений фасад із різьбленими деталями і барвисті стрілчасті вікна, складна каркасна система опор і ребристе склепіння. Перевага використання ребер полягає в тому, що звід може бути більшим, унаслідок чого зменшується навантаження. Інтер’єр соборів ставав високим і світлим. Ще одна з найбільш пізнаваних особливостей стилю готики — кольорові вітражі у вигляді стрілчастих арок — величезні вікна, для яких стіни служать лише легким каркасом.

Каркасна система готичної архітектури — сукупність конструктивних будівельних прийомів, яка дозволила змінити розподіл навантаження в будівлі і помітно поле

Готичний стиль у культовій архітектурі – Освіта.UA

У XI—XII ст. церква мала величезний вплив на життя суспільства загалом, зокрема на духовне життя, культуру й державність, тому вона виявилася й головним замовником архітектурних споруд, що сьогодні розглядаються як твори мистецтва

Термін «романський стиль» виник порівняно недавно — у першій половині XIX ст., коли був виявлений зв’язок середньовічної архітектури з римською.

У церковних проповідях піднімалася тема гріховності світу, сповненого гріха й спокус, підвладного впливу таємничих і страшних сил. Ця тема сприяла розвитку в романському мистецтві Західної Європи етичного й естетичного ідеалу, протилежного до античного мистецтва. У зв’язку з тим, що провідним видом мистецтва в той період була архітектура, їй приділялася роль тієї ланки, що «впливала» візуально й духовно на віруючих. Сюжети Страшного суду й Апокаліпсиса, біблійні сцени, скульптури — ось що масово було присутнє в оформленні церков. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті полум’яної духовної експресії й зовнішньої потворності.

Романські храми, переважно монастирські, повинні були виглядати масивно, міцно і надійно, тому будувалися вони з великого каменю, мали прості форми, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, дуже вузькі дверні й віконні отвори і півциркульні арки. Суворі, важкі зовнішні форми надавали романському храму суворого і простого вигляду. Щоб якось «розвантажити» конструкцію храму, архітектори створили склепіння у вигляді хрестів. Безліч вільних площин сприяла поширенню монументальної скульптури, що знайшла своє місце на площинах стіни або поверхні капітелей і виражалася у формі рельєфу.

Фігурні композиції мають різні масштаби; їхні розміри залежать від ієрархічної значущості того, хто зображений: найбільша фігура Христа, трохи менші — ангелів і апостолів, найменші — простих смертних. Крім того, фігури знаходяться у певному співвідношенні з архітектурними формами. Зображення в середині — більші, ніж ті, що знаходяться у кутках. На фризах фігури мають присадкуваті форми, на носійних частинах — подовжені. Саме таке розташування фігур і їхніх форм є характерною рисою романського стилю.

Споруди романського мистецтва розсіяні по всій Західній Європі. У Німеччині в цьому стилі побудовані собори в містах, розташованих на Рейні. Але найбільша кількість пам’ятників XI—XII ст. була побудована у Франції. В архітектурі й скульптурі спостерігається розмаїтість форм і цікаве вирішення конструктивних проблем. У храмах Бургундії були зроблені перші кроки до зміни конструкції склепінних перекриттів у типі базилікального храму. П’ятиефна монастирська церква в Клюні — найбільший храм із побудованих у той час — класичний зразок такого типу.

Французькі архітектори розробляли конструкції, що збільшують обсяг внутрішніх приміщень, але при цьому забезпечують надійність склепінь. Жертвуючи верхнім світлом, у центральному нефі будівельники зводили так звані зальні церкви однакової або майже однакової висоти, завдяки чому розпір центрального склепіння почасти компенсувався зустрічним тиском бічних. Бічні нефи робили навіть двох’ярусними, що збільшувало їхню вагу, а також робило будівлю більш місткою. Щоб полегшити склепіння центрального нефа, йому надавали стрілчастого перетину, вводили підпірні арки, що приймали основне навантаження, і верхнє склепіння прорізали вікнами.

У XII ст. уперше для декорування фасадів церков використовують скульптурні зображення. Найчудовішим творінням романської монументальної пластики є гігантські рельєфні композиції над порталами храмів Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсиса і Страшного суду. Композиція суворо підпорядкована принципу ієрархії: у центрі величезна й нерухома фігура Христа, навколо неї — безліч фігур, що передають бурхливий рух. У романській пластиці поєднуються піднесене й повсякденне, груботілесне і навіть абстрактно гротескне. Зображення страшного суду наочно демонструють богословську схему ієрархічної структури світу.

Центром композиції завжди служить величезна фігура Христа. У верхній частині — небо, у нижній — грішна земля; праворуч від Христа розташовані рай І праведники (добро), ліворуч — засуджені на вічні муки грішники, чорти й пекло (зло). Сюжет Страшного суду присутній у кожному храмі, але схеми його виконання досить різноманітні Наприклад, у тумані собору Сент-Лазар в Отені в сцені Страшного суду поруч із грізним і величним образом Христа зображений майже гротескно-комедійний епізод зважування добрих і злих справ померлих, що супроводжується крутійством диявола й ангела, причому диявол поданий одночасно й страшним, і смішним.

     

На відміну від французького, німецьке романське мистецтво розвивалося менш послідовно. У період найвищого загострення боротьби між Імперією й Папством церковне мистецтво набуло в Німеччині рис суворого аскетизму. «Суворий стиль» можна побачити на численних дерев’яних розп’яттях XII ст Рівні, рівнобіжні, суворі лінії складок одягу, такими ж паралелями намічені волосся, борода; Христос не страждаюча людина, а суворий і безпристрасний суддя, який переміг смерть. Найвідомішим є «Розп’яття Імервальда» (назване на честь майстра).

На зміну романському мистецтву прийшла готика. Синонімом варварства назвали Історики Відродження середньовічне мистецтво. На відміну від романського, готичне мистецтво «пропагує» інтерес до людських почуттів, звертається до краси реального світу, повертається до індивідуальності Готичне мистецтво е символом квітучих торговельних І ремісничих міст-комун, що домоглися популярності й самостійності усередині феодального світу. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором.

Для готичного стилю характерні гострі споруди, зі стрілчастими склепіннями, безліч кам’яного різьблення і скульптурних прикрас. Важко знайти слова, щоб описати пишноту, багатство й стрункість готичного собору. Нескінченні стріли веж і башточок вимпергів, фіалів і загострених арок тягнуться вгору. Але вражає не стільки спрямованість собору в небеса, скільки багатство аспектів, що відкривається, коли обходиш собор навколо На відміну від романської церкви з й чіткими, легко доступними для огляду формами, готичний собор неозорий, часто асиметричний і навіть неоднорідний у своїх частинах кожний з його фасадів зі своїм порталом індивідуальний, але при цьому дуже гармонічний.

У загальній конструкції стіни ніби «губляться» за арками, галереями, вежами, майданчиками з аркадами, величезними вікнами, за нескінченно складною грою ажурних форм. Весь простір собору, і всередині, і зовні, заповнений неймовірною кількістю скульптур (у Шартрському соборі їх близько десяти тисяч). Статуї займають не тільки портали й галереї, їх також можна знайти на покрівлі, карнизах, під склепіннями капел, на кручених сходах, навіть на ринвах і на консолях. Словом, готичний собор — це цілий світ, відображення середню вічного міста.

Готичні форми в культовій архітектурі вже з’являються в період розквіту романського стилю (XII століття), У ХІІІ ст. готичний стиль досяг вершин — висока готика. Згасання припадає на XIV—XV ст. — полум’яна готика. До будівництва церков підключаються будівельні артілі, до складу яких входять про фесійні ремісники й архітектори. Численні артілі, які кочують із міста в місто, обмінюються досвідом і знаннями. Деякі готичні собори зводяться не одне покоління, знання передаються синам, при цьому романський стиль непомітно «розбавляється» елементами готичного.

Динамічність, легкість і мальовничість соборів визначає характер міських будівель, що витягаються догори услід за соборами. У міській архітектурі з’являються нові ідеї католицької церкви, що свідчить про самосвідомість городян, яка зростає, про нове уявлення про світ. У готичному соборі усе підпорядковане однаковій-системі: стійкі каркасні системи, хрестово-реберні стрілчасті зводи, арки стрілчастої форми і т. п. Вигляд собору Істотно змінюється як внутрішньо, так і зовні.

Класичним вираженням готичного стилю є собор Паризької Богоматері, будівництво якого почалося в XI, а закінчилося в XIII ст. Можна уявити собі, як переконливо виглядав собор Паризької Богоматері в середньовічному Парижі, Із його ламаними вуличками і маленькими двориками уздовж берегів Сени, якщо й у наші дні архітектура собору змушує зблякнути такі стилі, як бароко, ампір, класицизм.

У минулі часи собор був чимось більшим, ніж просто місцем церковної служби. Разом із ратушею це був центр громадського життя міста. Якщо ратуша була центром ділової діяльності, то в соборі, крім богослужіння, відбувалися реальні вистави, читалися університетські лекції. Іноді засідав парламент і навіть укладалися дрібні торговельні угоди. Багато міських соборів були настільки великими. що все міське населення, яке «бралося в одному соборі, не могло його заповнити Біля собору, як правило, розташовувалися торговельні ряди.

Масивний і важкий, товстостінний, закритий з усіх боків. Із суворими форма м«. фортечного типу романський собор не міг служити потребам міста. тому майстри прагнути перетворити конструкцію на щось відкрите повні, и відчуттям такого простору, що зможе вмістити в себе населення міста Услід за зміною конструкції, природно, відбулася і зміна архітектурного стилю.

Якщо порівнювати романський стиль і готичний то розходження занадто разючі один урочисто масивний суворий. Інший — велично легкий світлий, якщо розглядати будівлі перехідного періоду від одного стилю до іншого то видно, що готика бере свій початок з романських коренів. Зародження нового стилю готики почалося з архітектури і лише потім він почав поширюватися на скульптуру й живопис.

Почалося все це з найпростішої клітки комірки вкритої склепінням. Приміщення бути квадратними і це створювало певні межі для розширення головного нефа Храм при такій системі перекриттів не міг бути досить просторим усередині він залишався вузьким і темним. Думка зодчих прагнула до того щоб розширити й полегшити систему склепінь. Суцільні склепіння вони замінили реберними перекриттями — системою несучих арок.

Вся легкість, невагомість і казковість готичної будівлі має раціональну основу. Так з’являються наскрізні галереї, аркади, величезні вікна галереї використовуються для встановлення статуй а вікна для монументального живопису з кольорових стекол. Середньовічні художники використовувати чисті, яскраві насичені кольори. Це позначилося й у вітражах І в мініатюрах, І в розфарбуванні скульптур. Загалом ці собори не здаються гнітючими ані зовні, ані усередині. Вони являються скоріше як втілення діяльного життя середньовічного міста.

Планування їх розраховане бурхливе життя не тільки усередині соборів але й зовні всередині собор просторий, трансет майже зливається з подовжнім простором. У такий спосіб у приміщенні усувається різка межа між кліром і відвідувачами «Святилище» перестає бути чимось недоступним і таємним. Гробниці містяться прямо в храмі, а не в темній підземній крипті, як у романських церквах. Стиль готики драматичний, але не похмурий і сумовитий.

У зрілій готиці домінує наростання вертикальних ліній динамічна спрямованість угору Реймський собор — місце коронування французьких королів і один в найбільш цільних творів готики, чудовий синтез архітектури й скульптури. Готичну скульптуру характеризують наступні головні риси по перше у концепціях з являється інтерес до явищ реального світу, релігійна тема.

Готика зберегла свою домінуючу позицію але ці образи змінюються рисами глибокої людяності, поступово на перше місце виходять світські сюжети, по-друге, провідну роль починає відігравати крупа пластика. Як в романським храмах, велике місце в готичних соборах займають зображення чудовиськ і фантастичних істот так званих химер. Залишився и один із найпоширеніших сюжетів в образотворчому мистецтві — сюжет «Страшного суду». Інтерес до людини й реальності майстри виражають у сценах Із життя святих, наприклад, на порталі собору Паризької Богоматері є тимпан «Історія Святого Стефана».

Для того щоб зрозуміти, чому романський стиль поступився місцем готиці, необхідно мати хоча б реальне уявлення про середньовічні міста. Основна маса міського населення являла собою найбільш вільнолюбні й бунтівні прошарки суспільства. Ремісники вже не були чиїмись слугами, вони об’єднувалися в самостійні союзи, цехи. У багатьох містах виникали університети. Собори й ратуші зводилися на замовлення міських комун. Все образотворче оздоблення готичних соборів, включаючи статуї, рельєфи, вітражі й вівтарний живопис, задумувалося як своєрідна «енциклопедія середньовічних знань, безсумнівно, підпорядкованих богослов’ю Причому в кожному соборі простежувалася своя тема, наприклад, Паризький присвячувався Богоматері й усьому, що з нею пов’язане; Ам’єнський — втілював Ідею месіанізму на його фасаді встановлені статуї пророків.

Але задуми цих образотворчих богословських енциклопедій були не настільки категоричними, як можна було б подумати, скоріше вони були розпливчасті, і їхні алегорії настільки умовні, що у вітражах і живописі тут знаходили собі місце найрізноманітніші сюжети й мотиви, у тому числі й дуже далекі від церковної концепції світобудови.

Надалі в більшості готичних соборів спостерігається перевага скульптурних оздоблень над живописом, якщо не брати до уваги вітражі, але це знов-таки визначалося характером архітектури на ажурних стінах не залишалося достатньо місця для нанесення на них фресок. Готичний живопис розвивався не в формі стінного розпису, а в мініатюрах рукописів і в розписі стулок вівтарів Живопис вівтарів більше розвивався в тих країнах, де готична архітектура з тих або інших причин зберігала відносну масивність і гладкість стін. Чудовим вівтар ним живописом володіла, приміром, середньовічна Чехія.

У більшості європейських країн, що лежать на північ від Італії, готичний стиль панував довго. У XV ст. у цих країнах переважав, можна сказати, пізньоготичний або проторенесансний стиль. Великої різниш немає, тому що Відродження, при усьому своєму безумовному новаторстві, було закономірною стадією середньовічної культури, у яку та переростала органічно.


15.10.2010

Готичний стиль архітектури

Управління освітою
р. Козьмодем’янську
Муніципальне середню (повну) загальноосвітній
навчальний заклад — гімназія
Готичний стиль, готика.
Виконав: учень 9-класу
Лихачов Антон.
Керівник: Єфремова М.М.
р. Козьмодемьянськ
2004

План.
Введення
1. Виникнення готичних соборів у Франції.
2. Особливості готичної архітектури.
3. Найбільші готичні собори Франції.
Ø Notre-Dame de Paris.
Ø Notre-Dame d’Amien.
Ø Notre-Dame de Chartres.
Ø Notre-Dame-de Reims.
4. Notre-Dame de Strasbourg
5. Страсбурзький собор. Легенди і сказання про Страсбурзькому соборі.
Висновок
Бібліографія
Додаток

Введення.
Дана наследовательская робота присвячена найбільш відомим готичним соборам, які були споруджені на території Франції в період з другої половини XII століття по XV століття.
Відомо, що в епоху Середньовіччя на території Франції були побудовані 86 готичних соборів. У готиці відбилися кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства. Готичний собор (Історія виникнення, архітектура, його будівництво) представляє безперечний інтерес. Собор Паризької Богоматері, Страсбурзький собор, Реймський собор захоплюють величчю і красою і по праву вважаються справжніми перлинами готичної архітектури. Багато готичні собори знаходяться під наглядом і охороною держави, деякі є надбанням ЮНЕСКО. Разом з тим, більшість учнів гімназії, що вивчають французьку мову недостатньо знають про готичних соборах Франції, їх творців, сучасні проблеми. За даними проведеного нами анкетування% учнів хотіли б дізнатися про готичних соборах більше.
Мета даної роботи дослідити найбільш відомі і значні готичні собори Франції (Причини їх виникнення, особливості архітектури, етапи будівництва).
Основні завдання:
ü познайомиться з особливостями готичної архітектури;
ü визначити значення готичного собору та його роль у житті середньовічного міста;
ü познайомиться з найбільш видатними готичними соборами Франції;
ü вивчити художні твори французьких поетів і письменників (легенди, сказання), присвячені Страсбурзької собору.
Об’єктом дослідження послужили шедеври готичної архітектури, історичні факти, художні твори французьких поетів і письменників.
Методи дослідження, використовувані при написанні роботи — аналіз культурологічної літератури з даної теми, вивчення творів французьких поетів і письменників, анкетування учнів.
На наш погляд дана робота може бути корисна всім, хто цікавиться готичної архітектурою, історією Франції та французькою мовою.

Виникнення готичних соборів у Франції.
Франція нараховує 86 готичних соборів. Зведення соборів не було випадковим, не можна стверджувати також, що на будівництво соборів була необхідністю. Швидше за все, на зведення соборів вплинуло зростання економічного розвитку, характерний для середньовіччя. Саме в другій половині XII століття і першої чверті XIII століття в усій Європі, починається зведення готичних соборів. Цей період відрізняється зведенням міст, якому в значній мірі сприяв динамізм сіл, розвиток торгівлі. Що ж являли собою середньовічні міста? Основна маса міського населення являла собою самі бунтівні, самі вільні шари суспільства. Ремісники вже не були чиїмись — то слугами, вони об’єднувалися в самостійні союзи, цехи. У багатьох містах виникли університети.
У даний історичний період відбувається також реорганізація церкви, тепер в якій чільну роль грає єпископ. Стає необхідністю підняти престиж церкви. Саме тому зростає прагнення будувати собори, що підкорюють віруючих своєю висотою своєю висотою, своїми розмірами. Церква стає символом панування. Церква по праву вважається енциклопедією з каменю, так як зовнішню велич, численні статуї, уособлюють апостолів, ангелів, вітражі на вікнах з зображенням Ісуса Христа, сцен з священного писання, все це дає віруючим уявлення про світ.
Собори зводилися на замовлення міських комун. Будувалися і добудовувалися вони довго — десятиліттями, а то й століттями.
Будівництво церков вимагало гігантських матеріальних засобів, мобілізація кращих кадрів: архітекторів, художників, скульпторів, архітекторів. Колосальні кошти для будівництва соборів надавав король і королівський двір, багаті вельможі і торговці. Іноді комерсанти недовольствовалі і обурювалися астрономічними сумами, які вимагав єпископ. Саме з цього деякі церкви так ніколи і не були завершені. Слід сказати, що будівництво соборів було чітко організовано. Існувала особлива ієрархія між будівельниками: так як на ніжніше сходинці ієрархічної драбини знаходилися носильники води, каменів, далі йшли будівельники, які замішували розчин, муляри. Посередниками між робітниками і архітектором ступили каменотеси і шліфувальники каменів. І нарешті, вищий ешелон архітектор, інженери, скульптори. Саме їм собори зобов’язані своєю красою і гармонією.
Таким чином, в період з XII по XVI століття на території Франції виникло 86 готичних соборів, в Парижі та Страсбурзі, Реймсі і Альбі, Шартре і Ам’єні і багатьох інших містах. Всі вони захоплюють своєю величчю, красою, знаходяться під наглядом і охороною держави, деякі з них є надбанням ЮНЕСКО.

Особливості готичної архітектури.
ГОТИКА (від італ. Gotico, букв, — готський, від назви германського племені готів), готичний стиль, художній стиль (між сер. 12 і 15-16 ст.), Що завершив розвиток середньовічного мистецтва у Західній, Центральній і частково Східній Європі. У готиці відбилися кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства. Провідним архітектурним типом став міський собор: каркасна система готичної архітектури (стрілчасті арки спираються на стовпи; бічний розпір хрестових склепінь, викладених на нервюрах, передається аркбутанами на контрфорси) дозволила створювати небувалі по висоті і просторості інтер’єри соборів, прорізати стіни величезними вікнами з кольоровими вітражами. Устремління собору вгору виражено ажурними гігантськими баштами, стрілчастими вікнами та порталами, вигнутими статуями, складним орнаментом. Розвивалися містобудування і цивільна архітектура (житлові будинки, ратуші, торгівельні ряди, міські вежі з нарядним декором). У скульптурі, вітражах, живописних і різьблених вівтарях, мініатюрах, декоративних виробах символіко-алегоричний лад поєднується з новими духовними устремліннями, ліричними емоціями; розширюється інтерес до реального світу, природи, багатством переживань. У 15-16 ст. готику змінює Відродження.
Важко знайти відповідні слова, щоб описати враження від готичного собору. Вони високі і тягнуться до неба нескінченними стрілами веж і башточок, вімпергі, Фіали, загострених арок. Але більше вражає не скільки висота, скільки багатство аспектів, що відкриваються, коли минаєш колом собору. Готичні собори не тільки високі, але і також дуже тривалий: наприклад Шартрський має в довжину 130 метрів, а довжина трансепта — 64 метри, і щоб обійти навколо нього потрібно пройти, щонайменше, півкілометра. І з кожної точки собор виглядає по — новому. На відміну від романської церкви з її чіткими, легко доступним для огляду формами, готичний собор неозорий, часто ассіметрічен і навіть неоднорідний у своїх частинах: кожен з його фасадів зі своїм порталом індивідуальний. Стіни не відчуваються, їх як би і ні. Арки, галереї, башти, які — то майданчика з аркадами, величезні вікна, все далі і далі — нескінченно складна, ажурна гра ажурних форм. І весь цей простір населені — собор і всередині і зовні населений масою скульптур (у Шартрського соборі близько десяти тисяч одних статуй). Вони займають не тільки портали й галереї, але їх можна знайти також і на покрівлі, карнизах, під склепіннями капел, на гвинтових сходах, виникають на водостічних трубах, на консолях. Словом, готичний собор — це цілий світ. Він і справді увібрав в себе світ середньовічного міста.
Якщо навіть зараз, в сучасному Парижі, собор Паризької Богоматері панує над містом, і перед ним меркне архітектура бароко, ампіру, класицизму, то можна уявити, як ще більш переконливо він виглядав тоді, в тому Парижі, серед кривих вуличок і маленьких двориків по берегах Сени. Тоді собор був чимось — то більшим, ніж просто місцем церковної служби. Разом з ратушею, це був центр всього суспільного життя міста. Якщо ратуша була центром ділової діяльності, то в соборі, крім богослужіння відбувалися театральні вистави, читалися університетські лекції, іноді засідав парламент і навіть укладалися дрібні торговельні договори. Багато міських собори були такі великі, що все населення міста не могло його заповнити. Біля собору, як правило, розташовувалися торговельні ряди. Потреби міського життя спонукали перетворити замкнутий товстостінний, кріпосного типу романський собор ось у такій — просторовий, відкритий зовні. Але для цього треба було змінити саму конструкцію. А слідом за конструкцією відбулася зміна архітектурного стилю. Поворот до готики почався з архітектури, і лише потім став поширюватися на скульптуру і живопис. Архітектура незмінно залишалася основою середньовічного синтезу мистецтв. Якщо порівнювати типові споруди романського стилю і готики, і то здається, що вони протилежні. Одні — представники
масивності, інші — легкості. Але якщо взяти споруди перехідного періоду, то видно, що готика бере свій початок з романських коренів. Почалося все це з найпростішої клітини, з клітинки, покритої склепінням, трави. Вони були квадратними, і це ставило певну межу з розширення головного нефа. Храм при такій системі перекриттів не міг бути досить просторим всередині — він залишався вузьким і темним. Думка зодчих йде до того, щоб розширити і полегшити систему склепінь. Суцільні склепіння замінюються реберними перекриттями — системою несучих арок. Вся легкість, вся казковість готичного будівлі має раціональну основу: вона випливає з каркасною системи будівлі. Середньовічні архітектори з геніальною інтуїцією застосували тут закон паралелограма сил. Виходячи з цього, стіна в соборі нічого не несе, і отже її немає чого робити суцільний і глухий. Так з’являються наскрізні галереї,
аркади, величезні вікна. Галереї використовуються для установки статуй, а вікна — для монументального живопису з кольорових стекол. Середньовічні художники пристрасно любили чисті, яскраві, звучні фарби. Це позначилося й у вітражах, і в мініатюрах, і в розфарбовуванні скульптур. Ці собори не зовні, ні всередині не здаються подавляющімі.Оні постають швидше як втілення діяльного життя середньовічного міста. Вони розраховані на велелюддя, щоб навколо кипіла життя. Усередині собор просторий, трансепт майже зливається з подовжнім простором. Таким чином усувається різка межа між кліром і відвідувачами. «Святилище» перестає бути чимось — то недоступним і таємним. Гробниці містяться прямо в храмі, а не в темній підземній крипті, як у романських церквах. Стиль готики драматичний, але не похмурий і не сумний.
Всі образотворче оздоблення готичних соборів, включаючи статуї, рельєфи, вітражі та вівтарну живопис, все це мислилося як своєрідна енциклопедія середньовічних знань — звичайно підлеглих богослов’я. Причому в кожному соборі простежувалася своя тема. Наприклад, Паризький Собор присвячувався, богоматері і всьому, що з ним пов’язано; Ам’єнський висловлював ідею месіанізму: на його фасаді постаті пророків. Але задуми цих образотворчих богословських енциклопедій, були, загалом, настільки розпливчасті і алегорії настільки умовні, що під їх покровом знаходили собі місце найрізноманітніші сюжети і мотиви, в тому числі і дуже далекі від церковної концепції світобудови. Під руками середньовічних камнетесов мертвий камінь оживає і розквітає тисячами суцвіть. Важко знайти в історії більш органічні форми синтезу мистецтва, що виникають на цій основі.
У більшості готичних соборів скульптурне оздоблення переважало над живописом, якщо не вважати вітражі: це знову — таки визначалося характером архітектури, зробивши стіни ажурними і тому невідповідними для фресок. Готична живопис розвивалася не в формі стінного розпису, а головним чином в мініатюрах рукописів і в розписах стулок вівтарів. Живопис вівтарів більше розвивалася в тих країнах, де готична архітектура, з тих чи інших причин зберігала відносну масивність і гладь стін. Чудовою вівтарної живописом мала, наприклад, середньовічна Чехія. У більшості європейських країн, що лежать на північ від Італії, готичний стиль панував довго. XV століття в
північних країнах, можна вважати або позднеготический, або проторенессансное. Великої різниці немає, тому що Відродження, при всьому своєму безумовному новаторстві, було закономірною стадією середньовічної культури, в яку та переростала органічно.

Найбільші готичні собори Франції.
Собор Паризької Богоматері (Notre-Dame de Paris) архітектурний пам’ятник ранньої французької готики в Парижі на о. Ситі. Пятинефний базиліка (1163-1257, довжина 130 м, ширина 108 м, висота інтер’єру 32,5 м) з трансептом та двома фланкирующие західними вежами (висота 69 м). Вітражі (13 ст.), Скульптура на фасадах (бл. 1165-1225) і в хорі (13-14 ст.).
Будівництво собору почалося в 1163 році, завдяки Морісу де Сулі. Саме під його керівництвом було розгорнуто будівництво гігантського храму: 5500 м 2. Будівництво тривало майже два століття. Собор Паризької Богоматері символізує еволюцію в готиці. Його вежі, висотою в 69 метрів, чіткість ліній, малюнок будівлі у формі хреста все це було нововведенням для тієї епохи. 432 вікна собору надають незвичайну легкість всьому архітектурному ансамблю.
Notre — Dame d ‘Amien.
Самий великий готичний собор у Франції. Він займає 7760 м 2, висота його склепінь 42,5 м, висота шпиля 112 м. Собор був побудований в XIII столітті в період з 1220 по 1269 р, є зразком «золотого століття» соборів. Собор був побудований за рекордно короткий час, після пожежі в 1218 році на місці романської церкви, що сприяло створенню гармонії і архітектурного єдності будівлі. Лише башти були завершені наприкінці XIV століття. Значні пропорції собору, його краса, багатство, його внутрішнього оздоблення викликають захоплення численних туристів. Не випадково в 1981 році собор був визнаний ЮНЕСКО одним з п’ятдесяти найбільш імпозантних архітектурних шедеврів людства.

Notre — Dame — de Chartres.
Серед безмежних полів з’являється як міраж Собор Богоматері в Шартрі. Це один з найвідоміших готичних соборів в світі, побудований в середині XI століття. Собор був зруйнований підлозі у 1194 році сильною пожежею. Селяни з сусідніх сіл запрягали биків у упряжки і возили величезні брили каміння для реконструкції собору. Лише в 1260 році собор був реконструйований і мав одну башту зі шпилем. Пізніше в 1513 році з’явилася друга вежа, що служила дзвіницею.
Незважаючи на зовнішню відмінність в конструкції башти, собор чудовий гармонією внутрішнього інтер’єру. Саме в цьому соборі можна простежити плавний перехід від романського стилю до готичного. Собор відомий своїми численними скульптурами, тут знаходяться 4000 статуй, що зображують Ісуса Христа, оточеного апостолами, ангелами. Але особливою рисою собору в Шартре є вітражі, де переважає синій колір. Всі вітражі збереглися до нашого часу і не постраждали під час воїн. Гігантське вікно-троянда складається з 12 пелюсток, які розходяться на 12 трояндочок. Число 12 символічно, воно означає досконалість. Вікно-троянда символізує небесне царство і Бога. Багато відомі французькі письменники захоплюються красою собору.
Notre — Dame — de Reims.
Собор у Реймсі один з найбільших готичних соборів у Франції. Собор у Реймсі називають королем усіх соборів. Він був побудований в період з 1211 по 1285 р. п’ятьма архітекторами, які слідуючи один за одним тим не менше зуміли зберегти архітектурне єдність собору. Реймський собор знаменитий тим, що тут були короновані 25 французьких королів: починаючи з Людовика VIII в 1223 р, і закінчуючи Шарлем X в 1825 році. Собор налічує 2300 статуй, які представлені у всьому будинку. 40 статуй «Реймський королі» досягають 5 метрів у висоту. Всі вони прославляють Діву Марію та апостолів.
Реймський собор також безліч разів страждав від пожеж, найсильніший з яких був під час бомбардування в 1914 році. В даний час собор знаходиться під охороною ЮНЕСКО.
Страсбурзький собор Нотр-ДАМ
Подвійне спадщина Страсбурга позначилося в особливому дуалізм його архітектури, де перетнулися дві архітектурні традиції — французька і німецька. І хоча всі міські храми, безумовно, побудовані в стилі французької готики, вежа Страсбурзького собору нагадує відповідні споруди в Кельні і Ульмі. Подібно собору Паризької Богоматері, Страсбурзький собор стоїть на острові, що утворився в результаті поділу річки Іль на кілька рукавів. Як і його паризький двійник, Собор у Страсбурзі видно з усіх сторін. Храм збудований з рожево-червоного пісковика. Облицювання, цим каменем додає стін будинку незвично гладку поверхню.
Знаменитий собор своїм 142-метровим шпилем, одним ізсамих найвищих у Європі.
Стиль собору — в основному готичний, але зі збереженням
ряду романських рис. Спорудження собору почалося в 1015 році. Крипта, датована початком XII ст., Була побудована першою. Вона включила в себе частину старої церкви, що колись стояла на цьому місці. Від первісного храму уціліли лише ця крипта і частина хору. Хор, що відноситься до ХІ-ХП століть, є романським за стилем; апсида виявляє риси перехідного стилю, тоді як головний неф, перебудований у 1250-1275, являє собою чистий зразок французької готики.
Центральний неф слід кращим традиціям готики: прагнучі увись колони, стрілчасті склепіння, а також галерея трифория, використана для введення додаткового яруси вікон, які разом з ліхтарем хору добре висвітлюють інтер’єр.
Будівництво нового готичного центрального нефа в соборі почалося відразу ж після завершення хору і трансепта в позднероманском стилі. Це свідчить про пильну увагу до останніх досягнень французької архітектури. І хоча на перший погляд стилістичне протиріччя між різними частинами собору може здатися кричущим, в дійсності перехід між ними був оформлений досить тонко. Так, у пізніших за часом створення областях трансепта вже використані ті ж профілі, що і в новому центральному нефі, а це дозволяє зробити висновок, що над обома частинами будівлі працював один і той же архітектор. Більш того, при проектуванні центрального нефа були прийняті до уваги більш ранні елементи собору: неф споруджений на фундаменті колишнього будівлі, збудованого в І столітті, через що ширина його незвично велика. Плануючи висоту центрального нефа, архітектор врахував споруджене раніше средокрестия, перевищити розміри якого було неможливо (принаймні в зовнішньому вигляді будівлі). У результаті центральний неф придбав пропорції, абсолютно незвичайні для готичного собору: ширина центрального нефа в Реймсі 30 м, а в Страсбурзі — 36 м, висота ж центрального нефа в Реймсі — 38 м, а в Страсбурзі — 32 м. Однак при всьому цьому Страсбурзької архітекторові вдалося створити найсучаснішу для Німеччини тієї епохи споруду, орієнтовану в своїх формах в основному на архітектуру нової будівлі церкви в Сен-Дені, реконструкція якої розпочалася кількома роками раніше. Звідти були запозичені такі мотиви, як опорний стовп з безперервно піднімаються до самого зводу пілястрами, засклений трифорий і ажурний декор вікон, а також ніші і глуха аркада в стінах бічних нефів. Проте жоден з цих елементів не був скопійований з храму вересня-Дені без змін. Усі вони зазнали часткове вплив стилю ще більш сучасних будівель — таких, як собор в Шалон-сюр-Марн. Більш того, зустрічаються і абсолютно оригінальні деталі: наприклад, незвично велику кількість пілястрів, що оточують опорний стовп (шістнадцять).
Будівництво фасаду почалося незабаром після завершення центрального нефа в 1275 році. Кожен портал розчленований на три частини: на передньому плані розташовується декоративний щипець, за ним — ажурна перегородка, і тільки потім — власне стіна. Навіть гігантське вікно-троянда діаметром 15 м в центрі фасаду відокремлено від стіни завдяки тому, що в пазухах поміщені виступаючі вперед кільця ажурною кам’яної роботи.
При погляді на цей фасад очевидно, що тенденція розвитку готичної архітектури в Страсбурзі зазнала змін. Якщо центральний неф собору все ще тяжіє до французьких моделей, виконаним у класичному «помірному» стилі, фасад явно свідчить про зрушення в бік нових і дуже незвичайних форм. За своїми масштабами фасад також помітно перевершує раніші частини будівлі, через що представляється спостерігачеві головним елементом всієї конструкції собору. Не випадково спорудження його почалося в той період, коли Страсбург домігся економічного процвітання, а жителі міста звільнилися з-під влади єпископа (контроль за будівництвом собору взяв на себе міська рада). У хроніках того часу ця будівля вже оспівувалося як прикмета наступаючого золотого століття. До цих пір залишається спірним питання про те, яку роль зіграв у проектуванні фасаду собору Страсбурга Ервін з Штейнбаха, вперше згадане у письмових джерелах в 1284 році. Однак не може бути ніяких сумнівів у тому, що фасад цей — надзвичайно оригінальне творіння майстра, наділеного видатним художнім талантом.
З двох задуманих веж завершена лише північна (1419-1439 рр.).. З усіх елементів зовнішнього оздоблення храму виділяється вежа зі шпилем. Опори у вигляді сходів підтримують вежу у верхній частині, шпиль ж має форму величезної кам’яної соснової шишки. Будівництво цієї вежі було розпочато Ервіном фон Штейнбахом після 1284. Жан Герлах (1341-1371 рр..) Звів вежу до рівня платформи. Мішель де Фрейбург продовжив роботу, і в 1380-х роках вежа вже височіла над вікном-трояндою. Ульріх фон Ензінген до 1419 дійшов до підстави восьмигранного шпиля, а в 1439 році Йоганн Хюльц завершив зведення шпиля.
Інтер’єр славиться пишним скульптурним оформленням кафедри, виконаним в 1486 році. і вітражами ХП-ХIV століть. Вітражі по праву вважаються головною прикрасою Страсбурзького собору. Рожево-червоний пісковик підкреслює яскравість кольорових поєднань. Кращі вітражі збереглися у двох ліхтарях трансепта і в південній капелі нефа. Процесія дружин-мироносиць. очолювана Богоматір’ю, зображена в ліхтарі північного рукава трансепта, в той час як зображення у ліхтарі південного рукава трансепта представляє групу римських пап і єпископів. Два романських вікна південного рукава трансепта прикрашені епізодами з життя Христа: дитинство. пастирство, борошна на хресті, а також сценами зішестя Святого Духа і Страшного Суду.
Прекрасні скульптури розміщені на південному, романському порталі. Скульптура Страсбурзького собору демонструє явний вплив французьких зразків. Тут чітко простежуються риси скульптури соборів Північної Франції — Реймса. Шартра і Ам’єна. У результаті численних воєн, що вирували на території Європи, що знищували її скарби, а також з-за неміцній, що розсипається структури пісковика багато скульптур прийшли в аварійний стан і були перенесені в найближчі музеї. За своїми художніми якостями Страсбурзька скульптура не досягає рівня північнофранцузьких шедеврів, однак різноманіття і чистота стилю ставлять її в один ряд з найкращими зразками цього жанру.
Найбільш відомі такі скульптурні групи інтер’єру, як Пороки і Чесноти і Діви мудрі й нерозумні, в яких зроблена спроба сюжетного і композиційного об’єднання кількох фігур і передачі в них внутрішньої експресії.
Також дуже цікаві статуї на південному фасаді собору: торжествуючої «Церкви» і переможеною «Синагоги» (ок.1235). Вони є одним з найбільш показових прикладів алегоричних образів, які здобули людські риси і форми, що властиво готичному мистецтву на відміну від попереднього йому романського стилю.
Розміщені по зовнішніх краях двухарочного порталу, вони далеко віднесені один від одного, і взаємозв’язок між ними будується за принципом смислового дальнодії. З достатньою підставою можна стверджувати, що готична монументальна скульптура навряд чи налаштовує образами, рівними страсбурзьким статуям в гармонійному витонченість струнких подовжених фігур, красиво описаних прозоро-струмуючими складками одіяння, — ефект, посилений рожевим тоном місцевого каменю. Особливістю їх є емоційна наповненість образів, передана не стільки в дії і в прямому вираженні почуття (хоча ознаки того й іншого в наявності), скільки у використанні для цього поетичної атмосфери, якої оточене одна з дійових осіб — Синагога. Цей особливий ореол виділяє творіння Страсбурзького. майстра з ряду видатних пам’яток готичної скульптури того ж часу.
В обох статуях наочно протиставлені використовувані атрибути: з боку Церкви — корони (символу її влади), хреста та чаші крові Христової, з боку Синагоги — що закриває її очі пов’язки — знак її духовної сліпоти, зламаного списи — символу поразки її доктрини і вислизає з руки скрижалей Завіту.

Страсбурзький собор у переказах і легендах.
Безліч сказань і легендах присвячено Страсбурзької собору. Особливу увагу заслуговує збірка казок П’єра Шмідта який так і називається «Казки старого Ельзасу». Пропонуємо увазі читачів переклади деяких сказань і легенд.
Легенда про трьох королів.
Давним давно жили три багатих і впливових короля. Про їх багатстві і щедрості ходили легенди. Вони завжди допомагали бідним і хворим людям. Почувши про будівництво Страсбурзького собору, вони пожертвували всі свої багатства на зведення храму. Три королі перетворилися на бідняків, які жили в соборі і прославляли Діву Марію.
На знак подяки за їх милосердя, щедрість і безмежну віру Страсбурзький собор прикрашають три кінні статуї. Вершники, що сидить на конях і є три щедрих короля.

Презентація на тему Готичний стиль в архітектурі країн Європи — презентації з мистецтва

Toggle navigation GDZ4YOU
  • ГДЗ
    • 1 клас
      • Англійська мова
      • Буквар
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я досліджую світ
    • 2 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Читання
      • Я досліджую світ
    • 3 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Математика
      • Німецька мова
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 4 клас
      • Англійська мова
      • ДПА
      • Інформатика
      • Літературне читання
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
      • Я і Україна
      • Я у світі
    • 5 клас
      • Англійська мова
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 6 клас
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Французька мова
    • 7 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Світова література
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 8 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 9 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Інформатика
      • Історія
      • Креслення
      • Німецька мова
      • Основи здоров’я
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
    • 10 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Біологія
      • Географія
      • Геометрія
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Правознавство
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Французька мова
      • Хімія
    • 11 клас
      • Алгебра
      • Англійська мова
      • Астрономія
      • Біологія
      • Геометрія
      • ДПА
      • Економіка
      • Інформатика
      • Історія
      • Математика
      • Німецька мова
      • Російська мова
      • Українська література
      • Українська мова
      • Фізика
      • Хімія
  • Література
    • Аналізи творів
    • Повні тексти
    • Стислі перекази
    • Шкільні твори
  • Презентації
    • Англійська мова
    • Астрономія
    • Біологія
    • Всесвітня історія
    • Географія
    • Інформатика
    • Інші
    • Історія України
    • Математика
    • Мистецтво
    • Німецька мова
    • Світова література
    • Українська література
    • Фізика
    • Хімія
  • Підручники
    • 1 клас
      • Англійська мова
      • Буквар
      • Іспанська мова
      • Математика
      • Мистецтво
      • Музичне мистецтво
      • Німецька мова
      • Образотворче мистецтво
      • Основи здоров’я
      • Польська мова
      • Природознавство
      • Російська мова
      • Румунська мова
      • Трудове навчання
      • Угорська мова
      • Українська мова
      • Французька мова
      • Я досліджую світ

Готичний стиль в архітектурі Середньовіччя

n1.docx (1 стор.)
Оригінал

Міністерство транспорту Російської Федерації

Федеральне агентство залізничного транспорту

Омський державний університет шляхів і повідомлень

Кафедра історії, філософії та культурологи

Реферат на тему:

Готичний стиль в архітектурі Середньовіччя

Виконала: студентка групи 59к

Перевозчикова А.В

Перевірив: Ісачкін с.П

Омськ 2009

План:
1.Вступ

2.Особенности готичної архітектури

3.Самое відомі пам’ятники готичної архітектури:

-Собор Паризької Богоматері

-Страсбурзький собор

— Кельнський собор

-Міланський собор

4.Заключеніе

5.Пріложеніе

Введення

Слова «готика», «готичний» походять від назви войовничого варварського племені готовий, що завдали смертельного удару великої Римської імперії. Вперше середньовічне мистецтво стали називати готикою в епоху Відродження тому, що людям тоді це мистецтво здавалося грубим і варварським. Насправді ж готика — це прекрасні твори мистецтва, що відрізняється своєрідністю, витонченістю, містичним і релігійним характером, багатим і складним символічним поруч.

У готиці відбилися кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства. Тоді, в середні століття влада церкви була настільки велика, що навіть королі змушені були підкорятися їй. Релігія вимагала від людини відмови від усього земного, він повинен був думати тільки про бога. І люди стали зводити храми небаченої раніше архітектури. Саме в цей час зародилася такий напрямок в мистецтві як готика.

Воно відрізнялося своєю піднесеністю. Готичним соборам було притаманне прагнення вгору і характерний багатий зовнішній і внутрішній декорум. Високі склепіння соборів, кольорові вітражі, крізь які лилися промені світла, урочисті звуки органу — все це вражало уяву людей того часу, вселяло їм думку про святість божественної влади, звертало до релігії. У нішах зовнішніх стін, біля входу і всередині соборів, стояла безліч статуй, але вони не були схожі на статуї античного світу.

Мистецтво античних майстрів, світле і радісне, оспівувало фізичну красу людини. Інша річ середньовічне мистецтво. Християнська релігія вчила, що сама людина і його тіло гріховні. Щоб спокутувати цей гріх, людина повинна думати про порятунок своєї душі і умертвляти свою плоть. Земне життя дане йому тільки для того, щоб готуватися до загробного.

У наш час збереглися готичні собори. Собор Паризької Богоматері, Страсбурзький собор, Реймский собор захоплюють своєю величчю і красою і по праву вважаються справжніми перлинами готичної архітектури.

Особливості готичної архітектури

«Архітектура — Онімілі музика»

Йоганн Вольфганг фон Гете

Всі готичне мистецтво бере свій початок з готичної архітектури. З кінця XII століття в містах, що звільнилися від влади сеньйорів, споруджувалися торгові приміщення, ратуші, собори. Головною прикрасою міста був собор, який споруджували десятки, а іноді навіть сотні років.

Готичний стиль розвивався на основі романської, точніше кажучи — бургундської архітектури. На відміну від романського стилю з його круглими арками, масивними стінами і маленькими вікнами, для готики характерні арки з загостреним верхом, вузькі і високі вежі та колони, багато прикрашений фасад з різьбленими деталями (вимперги, тимпани, архівольти) і багатоколірні вітражні стрілчасті вікна. Всі елементи стилю підкреслюють вертикаль.

Готичні собори здаються легкими і прозорими від безлічі величезних вікон. Вони немов виткані з кам’яних мережив. Круті схили дахів, стрілчасті арки, високі вежі, увінчані тонкими шпилями, — все створює враження стрімкого пориву вгору. Висота веж найбільших готичних соборів досягає 150 метрів. Готичні собори не тільки високі, але і також дуже протяжні: наприклад Шартрський має в довжину 130 метрів, а довжина трансепта — 64 метри, і щоб обійти навколо нього потрібно пройти щонайменше півкілометра. І з кожної точки собор виглядає по-новому.

У готичної архітектурі виділяють 3 етапи розвитку: ранній, зрілий (висока готика) і пізній.

Церква монастиря Сен-Дені, створена за проектом абата Сугерія, вважається першим готичним архітектурним спорудою. При її будівництві були прибрані багато опори і внутрішні стіни, і церква набула більш граціозний вигляд у порівнянні з романськими «фортецями бога». В якості зразка в більшості випадків приймали капелу Сент-Шапель в Парижі.

З Іль-де-Франс (Франція) готичний архітектурний стиль поширився в Західну, Середню і Південну Європу — до Німеччини, Англії і т. д. В Італії він панував недовго і, як «варварський стиль», швидко поступився місцем Ренесансу; а оскільки він прийшов сюди з Німеччини, то досі називається «stile tedesco» — німецький стиль.

З приходом на початку XVI століття Ренесансу північ і на захід Альп, готичний стиль втратив своє значення.

Майже вся архітектура готичних соборів обумовлена ​​одним головним винаходом того часу — нової каркасною конструкцією, що і робить ці собори легко впізнаваними.

Каркасна система готичної архітектури — сукупність конструктивних будівельних прийомів, що з’явилася в готиці, яка дозволила змінити розподіл навантаження в будівлі і помітно полегшити його стіни та перекриття. Завдяки цьому винаходу архітектори середньовіччя змогли значно збільшити площу і висоту зводяться споруд.

Основними елементами конструкції є контрфорси, аркбутани і нервюри.

Система аркбутанов і контрфорсів
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/51/gotic3d2.jpg/250px-gotic3d2.jpg

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/51/gotic3d2.jpg/250px-gotic3d2.jpg

Готичний храм. Схема

У романських соборах і церквах зазвичай використовувався циліндричний звід, який спирався на масивні товсті стіни, що неминуче призводило до зменшення об’єму будівлі і створювало додаткові труднощі при будівництві, не кажучи вже про те, що цим зумовлювалося невелика кількість вікон і їх скромний розмір. C появою хрестового зводу, системи колон, аркбутанов і контрфорсів, собори придбали вид величезних ажурних фантастичних споруд.

Основний принцип роботи конструкції такий: звід більш не спирається на стіни (як у романських будівлях), тепер тиск хрестового зводу передають арки і нервюри на колони (стовпи), а бічний розпір сприймається аркбутанами і контрфорсами. Це нововведення дозволило сильно полегшити конструкцію за рахунок перерозподілу навантажень, а стіни перетворилися на просту легку «оболонку», їх товщина більше не впливала на загальну несучу здатність будівлі, що дозволило виконати багато вікон і стінний розпис, через брак стін, поступилася вітражного мистецтва та скульптурі .

Крім того, готика послідовно застосовувала стрілчасту форму в склепіннях, що також зменшувало їх бічний розпір, дозволяючи направляти значну частину тиску зводу на опору. Стрілчасті арки, які в міру розвитку готичної архітектури стають все більш витягнутими, загостреними, висловлювали головну ідею готичної архітектури — ідею спрямованості храму вгору.

Часто на місці опори аркбутана на контрфорс ставилося пінаклі. Пинакли — це завершення загостреними шпилями башточки, що мають часто конструктивне значення. Вони могли бути і просто декоративними елементами і вже в період зрілої готики беруть активну участь у створенні образу собору.

Майже завжди споруджували два яруси аркбутанов. Перший, верхній ярус призначався для підтримки дахів, що ставали згодом більш крутими, і, отже, більш важкими. Другий ярус аркбутанов також протидіяв давлячи на дах вітру.

Можливий проліт склепіння визначав ширину центрального нефа і, відповідно, місткість собору, що було важливим для того часу, коли собор був одним з головних центрів міського життя, поряд з ратушами.

Всі образотворче оздоблення готичних соборів, включаючи статуї, рельєфи, вітражі та вівтарну живопис, все це мислилося як своєрідна енциклопедія середньовічних знань — звичайно підлеглих богослов’я. Причому в кожному соборі простежувалася своя тема. Наприклад, Паризький Собор присвячувався, богоматері і всьому, що з ним пов’язано; Амьенский висловлював ідею месіанізму: на його фасаді постаті пророків. Але задуми цих образотворчих богословських енциклопедій, були, загалом, настільки розпливчасті і алегорії настільки умовні, що під їхнім покровом знаходили собі місце найрізноманітніші сюжети і мотиви, в тому числі і дуже далекі від церковної концепції світобудови. Під руками середньовічних камнетесов мертвий камінь оживає і розквітає тисячами суцвіть. Важко знайти в історії більш органічні форми синтезу мистецтва, що виникають на цій основі.

У більшості готичних соборів скульптурне оздоблення переважало над живописом, якщо не вважати вітражі: це знову — таки визначалося характером архітектури, зробивши стіни ажурними і тому невідповідними для фресок. Готична живопис розвивалася не в формі стінного розпису, а головним чином у мініатюрах рукописів і в розписах стулок вівтарів. Живопис вівтарів більше розвивалася в тих країнах, де готична архітектура, з тих чи інших причин зберігала відносну масивність і гладь стін. Чудовою вівтарної живописом володіла, наприклад, середньовічна Чехія. У більшості європейських країн, що лежать на північ від Італії, готичний стиль панував довго. XV століття в північних країнах, можна вважати або позднеготическим, або проторенессансного. Великої різниці немає, тому що Відродження, при всьому своєму безумовному новаторстві, було закономірною стадією середньовічної культури, в яку та переростала органічно.

Найвідоміші пам’ятники готичної архітектури
Собор Паризької Богоматері

Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам) (фр. Notre Dame de Paris) — духовне «серце» Парижа, розташований у східній частині острова Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа — базиліки Святого Стефана, побудованої, у свою чергу, на місці галло -римського храму Юпітера.

Присвячений цей собор Діві Марії. Власне, всі кращі готичні собори Франції присвячені Діві Марії. … Реймс, Шартр, Ам’єн, Лан, Париж … Але, як не прекрасні, що не величні собори цих міст, головною зіркою залишається храм Парижа. Головний собор Франції, головний собор готики.

Кам’яне тіло собору схилилося над містом. З вишуканих кам’яних мереживом огортають його, то тут, то там висовуються назовні наскільки потворні, настільки й химерні фігури і особи гаргуйлей і химер, глузливо дивляться на нескінченний потік паломників і туристів, що стікаються на соборну площу. І вікна сяють дорогоцінним склом вітражів. Собор загадок, таємниць і легенд.

У соборі виявляється подвійність стилістичних впливів: з одного боку, присутні відгомони романського стилю Нормандії з властивим йому могутньою і щільною єдністю, а з іншого, — використані новаторські архітектурні досягнення готичного стилю, які надають будівлі легкість і створюють враження простоти вертикальної конструкції. Висота собору — 35 м, довжина — 130 м, ширина — 48 м, висота дзвіниць — 69 м, вага дзвону Еммануель у східній вежі — 13 тонн, його язика — 500 кг.

Будівництво собору розпочалося у 1163, при Людовіку VII Французькому. Історики розходяться в думках про те, хто саме заклав перший камінь у фундамент собору — єпископ Моріс де Сюллі або папа Олександр III. Головний вівтар собору освятили в травні 1182, до 1196 неф будівлі був майже закінчений, роботи тривали тільки на головному фасаді. До 1250 будівництво собору в основному було завершено, а в 1315 закінчена і внутрішня отделка.Строітельство західного фронтону, з його відмітними двома баштами, почалося близько 1200.

Головними творцями Нотр-Дам вважаються два архітектора — Жан де Шель, що працював з 1250 по 1265 і П’єр де Монтре (творець Св. Капели. Помер у 1267), що працював з 1250 по 1267.

У ході будівництва собору у ньому брало участь багато різних архітекторів, про що свідчать відрізняються стилем і різні за висотою західна сторона і башти. Вежі були закінчені в 1245, а весь собор — у 1345.

Потужний і величний фасад розділений по вертикалі на три частини пілястрами, а по горизонталі — на три яруси галереями, при цьому нижній ярус, у свою чергу, має три глибоких порталу. Над ними йде аркада (Галерея Королів) з двадцятьма вісьмома статуями, що представляють царів стародавньої Іудеї.

Собор з його чудовим внутрішнім оздобленням протягом багатьох століть служив місцем проведення королівських одружень, імператорських коронацій і національних похорону. У 1302 в ньому вперше зібралися Генеральні Штати — перший парламент Франції. Тут відслужив подячний молебень Карл VII, коронований в Реймсі. А через півтора століття відбулося весілля Генріха IV, який був королем Наварри, і сестри французького короля Маргіріте (Марго) Валуа.

Як і в інших готичних храмах, тут немає настінного живопису, і єдиним джерелом кольори є численні вітражі високих стрілчастих вікон.

У часи Людовика XIV, в кінці XVII століття, собор пережив серйозні зміни: могили і вітражі були разрушени.В ході Великої Французької революції, в кінці XVIII століття одним з перших декретів Робесп’єра було оголошено, що якщо парижани не хочуть, щоб «твердиня мракобісся була знесена », то вони повинні сплатити Конвенту винагороду «на потреби всіх революцій, які ще відбудуться з нашою допомогою в інших країнах». У 1792 році храм Богоматері став храмом розуму з танцівницею Фанні Обрі в ролі чи то втілення революційного божества, чи то головною жриці У липні 1793 Конвент оголосив, що «всі емблеми всіх царств повинні бути стерті з лиця землі», і Робесп’єр особисто розпорядився обезголовити «кам’яних королів, що прикрашають церкви». Собор було повернуто церкві і знову освячений в 1802. До коронації Наполеона втратив частину колишньої пишноти храм набув, був дещо перетворений: на готичному порталі виник портик з колонами в античному дусі.

Реставрація почалася в 1841 р. під керівництвом архітектора Віолле-ле-Дюка (1814-1879). Цей відомий паризький реставратор також займався реставрацією Амьенського собору, фортеці Каркассон на півдні Франції та готичної церкви Сент-Шапель. Відновлення будівлі і скульптур, заміна розбитих статуй [2] і спорудження знаменитого шпиля тривали 23 роки. Виолле-ле-Дюку також належить ідея галереї химер на фасаді собору. Статуї химер встановлені на верхньому майданчику біля підніжжя башен.В ці ж роки були знесені споруди, що прилягали до собору, в результаті чого перед його фасадом утворилася нинішня площа.

У соборі зберігається одна з великих християнських реліквій — Терновий вінець Ісуса Христа. До 1063 вінець перебував на горі Сіон в Єрусалимі, звідки його перевезли до палацу візантійських імператорів у Константинополі. Балдуїн II де Куртене, останній імператор Латинської імперії, був змушений закласти реліквію у Венеції, але через брак коштів його не було на що викупити . У 1238 король Франції Людовик IX придбав вінець у візантійського імператора. 18 серпня 1239 король вніс його в Нотр-Дам де Парі. У 1243-1248 при королівському палаці на острові Сіте була побудована Сент-Шапель (Свята каплиця) для зберігання Тернового вінця, який перебував тут до Французької революції. Пізніше вінець був переданий до скарбниці Нотр-Дам де Парі.

Змінювалися стилі, змінювалася мода, але незмінним залишалося повагу городян до величних кам’яних стінах. Але вогонь Французької революції не пощадив їх. Кольоровими сльозами осколків розлетілися вітражі. Кам’яні статуї фасадів пощадив, час, але не пощадили руки нащадків тих, хто колись з ретельністю і благоговінням виточив з каменю прекрасні в своєму спокої лики ангелів і пророків і дивовижні фізіономії інфернальних істот. Собор уцілів в революцію, але не завдяки великодушності республіканців, а в силу технічних труднощів нових володарів Паріжа.Ідут роки, змінюється життя, змінюється собор, але тяжіння його нікуди не зникає. І, якщо ви у Франції, то будь-яка дорога веде до Нотр-Дам.

Страсбурзький собор

Страсбурзький собор (ньому. StraЯburger Mьnster / Liebfrauenmьnster, фр. Cathйdrale Notre-Dame) — кафедральний собор у французькому місті Страсбурзі, колишній протягом більше 200 років найвищою будівлею світу.

Подібно собору Паризької Богоматері, Страсбурзький собор стоїть на острові, що утворився в результаті поділу річки Іль на кілька рукавів. Як і його паризький двійник, Собор в Страсбурзі видно з усіх сторін. Храм вибудований з рожево-червоного пісковика. Облицювання, цим каменем надає стін будівлі незвично гладку поверхню.

Знаменитий собор своїм 142-метровим шпилем, одним з найвищих у Європі. Стиль собору — в основному готичний, але зі збереженням ряду романських рис. Спорудження собору почалося в 1015 році. Крипта, датована початком XII ст., Була побудована першою. Вона включила в себе частину старої церкви, колись стояла на цьому місці. Від первісного храму уціліли лише ця крипта і частина хору. Хор, що відноситься до ХІ-ХІІ століть, є романським за стилем; апсида виявляє риси перехідного стилю, тоді як головний неф, перебудований у 1250-1275, являє собою чистий зразок французької готики.

Центральний неф слід кращим традиціям готики: прагнучі увись колони, стрілчасті склепіння, а також галерея трифория, використана для введення додаткового ярусу вікон, які разом з ліхтарем хору добре висвітлюють інтер’єр.

Будівництво нового готичного центрального нефа в соборі почалося відразу ж після завершення хору і трансепта в позднероманского стилі. Це свідчить про пильну увагу до останніх досягнень французької архітектури. І хоча на перший погляд стилістичне протиріччя між різними частинами собору може здатися кричущим, насправді перехід між ними був оформлений досить тонко. Так, в пізніших за часом створення областях трансепта вже використані ті ж профілі, що і в новому центральному нефі, а це дозволяє зробити висновок, що над обома частинами будівлі працював один і той же архітектор. Більше того, при проектуванні центрального нефа були прийняті до уваги більш ранні елементи собору: неф споруджений на фундаменті колишньої будівлі, збудованого в І столітті, через що ширина його незвично велика. Плануючи висоту центрального нефа, архітектор врахував споруджене раніше средокрестием, перевищити розміри якого було неможливо (принаймні в зовнішньому вигляді будівлі). У підсумку центральний неф придбав пропорції, абсолютно незвичайні для готичного собору: ширина центрального нефа в Реймсі -30 м, а в Страсбурзі — 36 м, висота ж центрального нефа в Реймсі — 38 м, а в Страсбурзі — 32 м. Однак при всьому цьому Страсбурзької архітекторові вдалося створити найсучаснішу для Німеччини тієї епохи споруду, орієнтовану у своїх формах в основному на архітектуру нової будівлі церкви в Сен-Дені, реконструкція якої розпочалася кількома роками раніше. Звідти були запозичені такі мотиви, як опорний стовп з безперервно піднімаються до самого зводу пілястрами, засклений трифорий і ажурний декор вікон, а також ніші і глуха аркада в стінах бічних нефів. Проте жоден з цих елементів не був скопійований з храму Сен-Дені без змін. Усі вони зазнали часткове вплив стилю ще більш сучасних будівель — таких, як собор у Шалон-сюр-Марн. Більше того, зустрічаються і зовсім оригінальні деталі: наприклад, незвично велике число пілястрів, оточуючих опорний стовп (шістнадцять).

Будівництво фасаду почалося незабаром після завершення центрального нефа в 1275 році. Кожен портал розчленований на три частини: на передньому плані розташовується декоративний щіпец, за ним — ажурна перегородка, і тільки потім — власне стіна. Навіть гігантське вікно-троянда діаметром 15 м у центрі фасаду відокремлене від стіни завдяки тому, що в пазухах поміщені виступаючі вперед кільця ажурною кам’яної роботи.

При погляді на цей фасад очевидно, що тенденція розвитку готичної архітектури в Страсбурзі зазнала змін. Якщо центральний неф собору все ще тяжіє до французьких моделей, виконаним у класичному «помірному» стилі, то фасад явно свідчить про зрушення в бік нових і досить незвичайних форм. За своїми масштабами фасад також помітно перевершує більш ранні частини будівлі, через що представляєтьсяспостерігачеві головним елементом всієї конструкції собору. Не випадково спорудження його почалося в той період, коли Страсбург домігся економічного процвітання, а жителі міста звільнилися з-під влади єпископа (контроль за будівництвом собору взяв на себе міська рада). У хроніках того часу ця будівля вже оспівувалося як прикмета наступаючого золотого століття. До цих пір залишається спірним питання про те, яку роль зіграв в проектуванні фасаду собору Страсбурга Ервін з Штейнбаха, вперше згаданий в письмових джерелах у 1284 році. Однак не може бути ніяких сумнівів у тому, що фасад цей — найвищою мірою оригінальний витвір майстра, наділеного видатним художнім талантом.

З двох задуманих веж завершена лише північна (1419-1439 рр..). З усіх елементів зовнішнього оздоблення храму виділяється вежа зі шпилем. Опори у вигляді сходів підтримують башту у верхній частині, шпиль же має форму величезної кам’яної соснової шишки. Будівництво цієї вежі було розпочато Ервіном фон Штейнбаха після 1284. Жан Герлах (1341-1371 рр..) Звів вежу до рівня платформи. Мішель де Фрейбург продовжив роботу, і в 1380-х роках вежа вже височіла над вікном-трояндою. Ульріх фон Ензінген до 1419 дійшов до підстави восьмигранного шпиля, а в 1439 році Йоганн Хюльц завершив зведення шпиля.

Інтер’єр славиться пишним скульптурним оформленням кафедри, виконаним в 1486 році. і вітражами ХП-ХIV століть. Вітражі по праву вважаються головною прикрасою Страсбурзького собору. Рожево-червоний пісковик підкреслює яскравість колірних поєднань. Кращі вітражі збереглися у двох ліхтарях трансепта і в південній капелі нефа. Процесія жінок-мироносиць. очолювана Богоматір’ю, зображена в ліхтарі північного рукава трансепта, в той час як зображення в ліхтарі південного рукава трансепта представляє групу римських пап та єпископів. Два романських вікна південного рукава трансепта прикрашені епізодами з життя Христа: дитинство. пастирство, борошна на хресті, а також сценами зішестя Святого Духа і Страшного Суду.

Прекрасні скульптури розміщені на південному, романському порталі. Скульптура Страсбурзького собору демонструє явний вплив французьких зразків. Тут чітко простежуються риси скульптури соборів Північної Франції — Реймса. Шартра і Ам’єна. В результаті численних воєн, що вирували на території Європи і знищували її скарби, а також через нетривкою, що розсипається структури піщанику багато скульптур прийшли в аварійний стан і були перенесені в найближчі музеї. За своїми художніми якостями страсбурзька скульптура не досягає рівня северофранцузских шедеврів, проте різноманіття і чистота стилю ставлять її в один ряд з кращими зразками цього жанру.

Найбільш відомі такі скульптурні групи інтер’єру, як Пороки і Чесноти і Діви мудрі й нерозумні, в яких зроблена спроба сюжетного і композиційного об’єднання декількох фігур і передачі в них внутрішньої експресії.

Також дуже цікаві статуї на південному фасаді собору: торжествуючої «Церкви» і переможеною «Синагоги». Вони є одним з найбільш показових прикладів алегоричних образів, котрі надбали людські риси і форми, що властиво готичному мистецтву на відміну від попереднього йому романського стилю.

Розміщені по зовнішніх краях двухарочного порталу, вони далеко віднесені один від одного, і взаємозв’язок між ними будується за принципом смислового дальнодії. З достатньою підставою можна стверджувати, що готична монументальна скульптура навряд чи налаштовує образами, рівними страсбурзьким статуям в гармонійному витонченості струнких подовжених фігур, красиво описаних прозоро-струмливими складками убрань, — ефект, посилений рожевим тоном місцевого каменю. Особливістю їх є емоційна наповненість образів, передана не стільки в дії і в прямому вираженні почуття (хоча ознаки того й іншого у наявності), скільки у використанні для цього поетичної атмосфери, якої оточене одне з діючих осіб — Синагога. Цей особливий ореол виділяє творіння Страсбурзького. майстри з ряду видатних пам’яток готичної скульптури того ж часу.

В обох статуях наочно протиставлені використовувані атрибути: з боку Церкви — корони (символу її влади), хреста і чаші крові Христової, з боку Синагоги — закриває її очі пов’язки — знак її духовної сліпоти, зламаного списи — символу поразки її доктрини і вислизає з руки скрижалей Завіту.

Кельнський собор

Кельнський собор (ньому. Kцlner Dom) — готичний собор в Кельні (Німеччина), об’єкт всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО

У 1248, коли архієпископ Кельна Конрад фон Гохштаден заклав перший камінь в основу Кельнського собору, почалася одна з найдовших розділів в історії європейського будівництва. Кельн, один з найбагатших і політично могутніх міст тодішньої Німецької імперії, вважав потрібним, наслідуючи приклад Франції, мати свій кафедральний собор — і його масштаби повинні були затьмарити всі інші храми.

Була й інша причина для виникнення такого своєрідного задуму. Кельнський архієпископ Райнальд фон Дассель, канцлер і воєначальник імператора Фрідріха I Барбаросси, отримав від нього останки Святих волхвів, або Трьох королів, які раніше зберігалися в одному з міланських монастирів. Так імператор віддячив владиці за бойову допомогу при підкоренні Мілана під час другого італійського походу. У 1164 Райнальд фон Дассель з тріумфом ввіз реліквії до Кельн. Для них протягом десяти років виготовлявся саркофаг з срібла, золота і дорогоцінних каменів — раку Трьох королів, одна з найкоштовніших святинь християнства. Високий ранг, якого Кельн досяг в західноєвропейському християнському світі завдяки отриманню цих реліквій, повинен був втілитися і у відповідному кафедральному соборі.

Коли в 1790 Георг Форстер прославляв спрямовані увись стрункі колони хору, який вже в роки його створення розглядали як диво мистецтва, кельнський собор стояв незавершеним каркасом, що вимагає чи не ремонту. Між хором, завершеним стіною близько 1300, і південною баштою розташовувався тимчасово прикритий неф завдовжки в 70 метрів, а заввишки лише в 13 метрів. Вежі не були завершені. Тільки лише 59-метрова південна вежа впиралася в небо, як могутній уламок, та зате давала можливість уявити задумані масштаби прагнучого увись західного фасаду з двома баштами. Роботи над південною вежею були припинені вже близько 1450, а потім і вся будівельна діяльність була повністю зупинена.

У 1842, після ретельних підготовчих робіт, проведених архітекторами Карлом Фрідріхом Шинкелем і Ернстом Фрідріхом Цвірнер, король Пруссії Фрідріх Вільгельм IV дав завдання завершити Кельнський собор за попередніми планами і 4 вересня 1842 сам заклав перший камінь. До 1862 вже вдалося встановити кроквяні ферми на подовжньому і поперечному нефах, в 1863 -му почалося будівництво башт заввишки 157 метрів. 15 жовтня 1880 в присутності німецького імператора Вільгельма I відбулося святкування з нагоди завершення будівництва.

Однак і після цього торжества будівництво продовжувалося: вставляли скла у вікна, накладали підлоги, і врешті-решт пора було починати обробку. У 1906 одна з 24 великих декоративних веж, що прикрашали величезні вежі головного фасаду, завалилася; обломилися та інші декоративні башти, а пошкоджені місця кам’яної кладки потрібно було знову і знову приводити в порядок. Після 1945 почалися роботи з усунення пошкоджень, нанесених бомбардуваннями під час Другої світової війни. Але тимчасова реставраційна контора стоїть на майданчику біля собору до цих пір. Негода і в першу чергу забруднення навколишнього середовища сприяли численним пошкоджень і привели б до остаточної загибелі собору, якби постійно не бралися охоронні заходи. Глава історії будівництва Кельнського собору не завершена і сьогодні.

Примітний той факт, що Кельнський собор знаходиться в безпосередній близькості від головного вокзалу Кельна. Для того, щоб зайти в собор, від дверей вокзалу необхідно пройти не більше 50 метрів.
Міланський собор

Міланський собор (італ. Duomo di Milano) — кафедральний собор в Мілані. Побудований в стилі полум’яніючої готики з білого мармуру. Будівництво розпочато в 1386, однак завершилося воно лише на початку XIX століття, коли за розпорядженням Наполеона закінчено оформлення фасаду. Деякі деталі, проте, дороблялися і пізніше: аж до 1965.

На стройку прибутку комсомольські бригади з усієї Європи, особливо з долини Рейну, Богемії і Бургундії. Будівництво розгорнулася неабияка, що сконецентріровало в Мілані всі будівельні інновації і хай-тек того часу, надаючи культурний вплив на решту Європи.

img_0805

Будівництво велося довго і болісно. Технічні специфікації постійно змінювалися за бажанням тих, хто в той момент кермував на місцевості або у кого були гроші, щоб будівництво оплачувати. У підсумку фасад є не реалізацією якогось одного проекту, а багатовікової еволюцією і поєднує в собі готику, ренесанс і бароко, містить 135 шпилів, 3400 статуї і тисячі рельєфних поверхонь. У Соборі поєднуються портали і вікна 16-го століття з орнаментами і скульптурами 17-го і бронзовими дверима 20-го століття. img_0831
Є одним з найбільших соборів світу, другим по місткості готичним собором (після Севільського собору) і другим по місткості собором у Італії (після собору Святого Петра в Римі). Загальна довжина храму складає 158 метрів, ширина поперечного нефа — 92 м, висота шпиля 106,5 м. Собор може вмістити до 40 000 чоловік. Статистику гігантоманії будови можна було б доповнити ще деякими цифрами: в цілому собор прикрашають 3000 статуй, а будувався він майже 600 років.

Висновок

Готика переслідує мету максимально розвантажити простір і очистити його від зайвих предметів.

Середні століття. Дикі звичаї. Життя пішла з міст у укріплені замки та монастирі. Церква настільки ортодоксальна, що повністю відкидає людський початок. Виникає потреба в новому типі храму — просторому, ефемерне високому, де людина відчувала б себе піщинкою. Так у прагненні максимально розвантажити простір інтер’єру готичні будівельники придумали систему винесених назовні аркбутанов (похилих опорних арок) і контрфорсів, тобто готичну каркасну систему. Тепер простір між травеямі заповнювалося тонкими стінами, вкритими «кам’яним мереживом» або кольоровими вітражами у вигляді стрілчастих арок. Дана конструктивна система дозволила досягти небувалої висоти склепінь і, завдяки великим вікнам, відмінною освітленості. Колони, що підтримують тепер склепіння, стали тонкими і зібраними в пучки. Головний фасад (класичний приклад — Собор в Ам’єні) обрамлявся з боків звичайно 2-ма вежами, що не симетричними, а злегка відрізняються один від одного. Над входом, як правило, красується величезна вітражне вікно-троянда.

Важко знайти відповідні слова, щоб описати враження від готичного собору. Вони високі і тягнуться до неба нескінченними стрілами веж і башточок, вимпергов, фіалів, загострених арок. Завдяки своїй архітектурі з кожної точки собор виглядає по-новому. На відміну від романської церкви з її чіткими, легко доступним для огляду формами, готичний собор неозорий, часто асиметричний і навіть неоднорідний у своїх частинах: кожен з його фасадів зі своїм порталом індивідуальний. Стіни не відчуваються, їх як би і ні. Арки, галереї, башти, які — то майданчики з аркадами, величезні вікна, все далі і далі — нескінченно складна, ажурна гра ажурних форм. І весь цей простір населені — собор і всередині і зовні населений масою скульптур. Вони займають не тільки портали й галереї, але їх можна знайти також і на покрівлі, карнизах, під склепіннями капел, на гвинтових сходах, виникають на водостічних трубах, на консолях. Словом, готичний собор-це цілий світ, світ прекрасного мистецтва відрізняється своєрідністю, витонченістю, містичним і релігійним характером.

Додаток
Собор Паризької Богоматері
img_0831

img_0831

Страсбурзький собор
img_0831img_0831img_0831

Кельнський собор

img_0831meyers b9 s0945b.jpgmeyers b9 s0945b.jpg

Міланський собор

meyers b9 s0945b.jpgmeyers b9 s0945b.jpg

Список будівель цегляної готики — Вікіпедія

МісцеСпорудаОсновний період будівництваОсобливостіЗображення
АльтентрептовЦерква святого ПетраСередина 13-го — перша половина 14-го сторіччяЗальний храмAltentreptow St.Peter.jpg
Міські ворота: Бранденбурзькі ворота, Деммінські воротабл. 1450Altentreptow Neubrandenburger Tor.jpg
АнкламЦерква святої Марії2-го половина 13-го — кінець 14-го сторіччяЗальний храм; запланований з двома вежами, не завершений, тому асиметричний
Кам’яні ворота13/14-те сторіччя
Церква святого Миколая14-те сторіччяСильно пошкоджена в 1945, руїна відновлена, реконструкція триває
Бад-ДоберанДоберанський соборБудівництво почалося в 1291 році, освячена 1368 рокуКолишня церква цистерціанського монастиря; базилікаMuenster bad doberan.jpg
Берген-на-РюгеніЦерква святої МаріїБудівництво почалося в 1180, освячена 1193 року, реконструйована в 1380 році та після 1445 рокуКолишня монастирська церква бенетиктинських або цистерціанських монахинь; базиліка
БютцовМонастирська церкваСередина 13-го до другої половини 14-го сторіччяЗальний храмBuetzow Stiftskirche Turm 2009-03-04.jpg
ФрідландЦерква святої МаріїЗ 1330 до початку 15-го сторіччяЗальний храмFriedland Marienkirche Westfassade nah.jpg
ГрайфсвальдСобор святого МиколаяСередина 14-го — перша чверть 15-го сторіччяБазиліка
Церква святого Марії1275-1340Зальний храмMarienkircheHGW.jpg
Церква святого ЯковаВперше згадана 1280 року, реконструкція бл. 1400 рокуРаннєготичний зальний храмGreifswaldjakobi.jpg
Будинок за адресою Маркт 11Ймовірно після 1400 рокуОдин з найбільш багато оздоблених бюргерських будинків у Північній НімеччиніGreifswald - Marktplatz 1.jpg
біля ГрайфсвальдуЕлденське абатствоБудівництво розпочато 1225 року, частково завершено 1265, добудовувалось до 1350 рокуКолишній цистерціанський монастир, тепер в руїнах; улюблений мотив Каспара Давида ФрідріхаKlosterruine Eldena2.jpg
ГюстровСобор Св. Марії, євангеліста Івана та Св. СісіліїПочаток 13-го — кінець 15-го сторіччяЗальний храмGuestrow Dom.jpg
Церква святого МаріїГотична цегляна базилікаGuestrow Pfarrkirche St. Marien.jpg
МальхінЦерква святих Марії та ІванаЗ 1397 рокуБазилікаMalchin church.jpg
НойбранденбургЦерква святої Марії2-га половина 13-го сторіччяNB Marienkirche.jpg
Церква святого Івана1-ша половина 14-го сторіччяЗальний храм, колишній монастир францисканцівNB-St-Johannes-Kirche-26-VIII-2007-33.jpg
Міські укріплення, зокрема Штаргардські ворота, Трептовські ворота, Нові воротаПісля 1300 до початку 15-го сторіччяNB StargarderTor.jpg
РостокЦерква святої МаріїДві стадії будівництва: після 1290 року та після 1398 рокуБазиліка; головна церква РостокуRostock St. Marien Kirche 5.jpg
Церква святого МиколаяСучасний вигляд створений після 1400 рокуRostock St. Nikolai Kirche.jpg
Церква святого ПетраМіж другою чвертю 14-го і початком 15-го сторіччяRostock Petrikirche.jpeg
Міська ратушаОснова з 1230 року, готичний фасад після 1300 рокуЗ 1729 року готика переважно схована за барочними добудовамиVSR-Rathaus.jpg
Монастир Святого Хреста1-ша половина 14-го сторіччяКолишній цістерніанський жіночий монастирKloster hl kreuz rostock.jpg
Церква святого ЯковаПошкоджена під час Другої світової війни, зруйнована в 1960 роціRostock Jacobikirche.jpg
Будинок на КрьопеллінерштрассеКінець 15-го сторіччяКолишній будинок священика (тепер бібліотека)
Kerkhoff HouseТретя чверть 15-го сторіччяBürgerhaus (now registry office)Kerkhoffhaus.jpg
Міські ворота (включно з Кам’яними воротами, Крьопелінськими воротами)13th to 16th century
ШверінШверінський соборВід бл. 1280 року до бл. 1420 рокуБазиліка
ШтральзундІсторичний центрСвітова спадщина ЮНЕСКОStralsund St Nikolai St Jakobi.jpg
Церква святого МиколаяВід бл. 1270 року до початку 15-го сторіччяГоловна церква ШтральзундуStralsund St Nikolai.jpg
РатушаДекілька стадій будівництва в 13-14-му сторіччяхНайбільш важлива світська будівля в ШтральзундіStralsund-1.jpg
Церква Св. Марії1382/84 до кінця 15-го сторіччяДруга за розміром церква в ганзейському регіоні, базилікаStralsund Marienkirche 2006.jpg
Церква святого ЯковаБудівництво сучасної будівлі розпочато після 1300 року, перебудовано після 1400БазилікаStralsund St Jakobi.jpg
Монастир Св. ІванаПочаток 14-го сторіччяКолишній францисканський монастир; зальний храм
Будино Вульфлама (нім. Wulflamhaus)
Монастир святої КатериниДруга половина 13-го сторіччяКолишній домініканський монастир
ВісмарІсторичний центрСвітова спадщина ЮНЕСКОCurch sankt georgen wismar north.jpg
Церква святого Юрія (Георга)Найстарша частина — бл. 1300 року, завершена в 15-му сторіччіОдна з найбільш важливих та монументальних споруд періоду у Балтійському регіоніWismar StGeorgen Vierung.jpg
Церква святого МиколаяБудівництво сучасної будівлі розпочато після 1380 року, завершена у другій половині 15-го сторіччяБазилікаWismar nikolaikirche.jpg
Церква Св. МаріїБудівництво розпочато після 1339 року, завершене в 15-му сторіччіПісля пошкоджень у Другій світовій війні, була підірвана в 1960 році, залишилась лише вежа. Вважалась однією з найбільш красивих церков у північній НімеччиніWismar Marienkirche.jpg
Альтер Шведе (нім. Alter Schwede)Бл. 1380Приватний будинок (тепер ресторан)WismarAlterSchwede.jpg
Будинок архідияконаСередина 15-го сторіччяПриватний будинокArchidiakonat Wismar 2 1845040845.jpg
Водяні воротаТретя чверть 15-го сторіччяWismar Wassertor.jpg
ВолґастЦерква святого Петра1280-1350 рр.БазилікаSt.-Petri-Kirche Wolgast-3.jpg

About Author


alexxlab

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *